10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"07" квітня 2011 р. Справа № 2а-766
номер рядка статистичного звіту 10.3.2
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Котік Т.С.
суддів: Жизневської А.В.
ОСОБА_1,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "14" жовтня 2010 р. у справі № 2а-766 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,
В січні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати дії відповідача неправомірними щодо не нарахування та невиплати кошті передбачених ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також стягнути 2 471 грн. за період з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_3 коштів, передбачених ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язано ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 40% від мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, починаючи з 01 липня 2009 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги в яких просять постанову суду скасувати та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації зазначає, що суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також не врахував, що кошти виплачувалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №936.
ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області зазначає, що управління не є належним відповідачем по справі.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області не підлягає задоволенню, оскільки суд відмовив ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в цій частині, а отже права управляння вказаним рішенням не порушені.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії осіб, та проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (а.с.3). Позивач з 01.01.2009 року до 31.10.2009 року отримував виплати згідно зі ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, але у меншому розмірі, ніж визначено Законом (а.с. 10).
Відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від
мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від
мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від
мінімальної заробітної плати.
Дія вказаної норми була зупинена Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“, який набрав чинності з 01.01.2008 року.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 39 вищевказаного Закону.
В подальшому дія зазначених статей не зупинялася.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Однак задовольняючи позов, та зобов'язуючи ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації проводити нарахування та виплати з 01.07.2009 року і на майбутнє, суд не звернув увагу, що позивач просив відновити його право на отримання зазначеної допомоги саме з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації, за період з 01.01.2009 року до 31.10.2009 року.
Доказів про те, що і в послідуючому такі виплати проводило управлінням позивач не надав, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової - про зобов'язання ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 40% від мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, починаючи з 01 липня 2009 року по 31 жовтня 2009 року.
В іншій частині постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195,197,202,207,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської районного державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2010 року в частині відновлення порушеного права ОСОБА_4 з 01 липня 2009 року і на майбутнє скасувати та прийняти нову постанову.
Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_5 допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 40% від мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, починаючи з 01 липня 2009 року по 31 жовтня 2009 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.С. Котік
судді: А.В. Жизневська
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 вул.Левчука 57,с.Тепениця,Олевський район, Житомирська область,11030
3- відповідачу ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області вул.Привокзальна 5,м.Олевськ,Житомирська область,11002
4 - відповідачу: ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, 11001, Жит. обл., м. Олевськ, вул. Свято-Миколаївська, 31.