29 вересня 2015 року Справа № 129405/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання неправомірним та скасування припису,-
18.05.2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, в якому просила визнати незаконним та скасувати припис № 185 відповідача від 24.11.2011 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що велась реконструкція будівлі, а саме добудова другого поверху до раніше збудованої та введеної в експлуатацію господарської будівлі. Проведена невелика добудова не може порушувати будь-чиїх інтересів, оскільки вона проведена на внутрішній земельній ділянці, яка не межує з іншими суміжними ділянками. Винесений відповідачем припис не містить вказівки яким чином слід привести об'єкт до вимог чинного законодавства, тобто є незрозумілим та неконкретним.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області № 185 від 24.11.2011 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач мала всі правові підстави на перебудову будівлі на земельній ділянці, що надана їй на законних підставах, а припис відповідача № 185 від 24.11.2011 року прийнятий без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод чи інтересів позивача і цілями, на досягнення яких направлений цей припис.
Не погодившись з вищенаведеною постановою, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власницею будинковолодіння за адресою вул. Гуцульська, 12 м. Тернополя та земельної ділянки, на якій розміщене дане будинковолодіння, яке введене в експлуатацію 10.08.2006 року, що підтверджується Актом державної приймальної комісії(а.с.7-10). Згідно даного Акту забудова ділянки розпочата 1977 року і закінчена в 2005 році батьком позивачки.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 24.11.2011 року на підставі заяви гр. ОСОБА_2 здійснено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт гр. ОСОБА_1 об'єкта за адресою вул. Гуцульська, 12 у м. Тернопіль. За результатами даної перевірки складено Акт від 24.11.2011 року, в якому встановлено, що гр. ОСОБА_1 самовільно без відповідно затвердженої проектної документації, без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт в органах держархбудконтролю власними силами проводить будівельні роботи з будівництва двохповерхової будівлі та вказана будівля розміщена з порушенням ДБН 360-92** п. 3.25*, а саме відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни становить 35-40 см(а.с.15).
24.11.2011 року відповідачем складений протокол № 310 про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис № 185 про усунення правопорушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, яким зобов'язано ОСОБА_1 невідкладно з 24.11.2011 року припинити виконання будівельних робіт на об'єкті та в місячний термін привести його до вимог чинного законодавства(а.с.16-17).
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскаржуваний припис є неправомірним.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Згідно статті 8 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державне регулювання, зокрема, полягає в контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві.
Статтею 15 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що компетенція центрального спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури визначається положенням, яке затверджується відповідно до закону. Окремі функції органів з питань містобудування та архітектури визначаються законодавством.
Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», про порушення якої зазначено у вищевказаному приписі, визначені умови, за наявності яких можуть виконуватись будівельні роботи. Так, замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;
3) видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 553), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.
Згідно пункту 1 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Відповідно до Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Пунктом 17 Порядку № 553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
Згідно пункту 19 Порядку № 553 припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.
Абзацами 2 та 3 пункту 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 передбачено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання замовником за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт Держархбудінспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (далі - декларація) або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорії складності.
Як встановлено судом першої інстанції, в результаті перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області встановлено, що ОСОБА_1 проводила будівельні роботи без відповідно затвердженої проектної документації, без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень, що є предметом оскарження, який був підписаний позивачем без жодних зауважень.
При цьому, в процесі апеляційного розгляду встановлено, що позивач не заперечує стосовно ведення несанкціонованого будівництва житлової споруди та не спростовує факти, встановлені контролюючим органом на час здійснення перевірки.
Так, ч. 2 п. 4 Положення визначено, що Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають право давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків.
Підставою для складання відповідачем оскаржуваного припису з вимогою зупинення будівельних робіт стало виконання позивачем будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та без затвердженої проектної документації. Крім цього встановлено, спірна будівля розміщена з порушенням ДБН 360-92**п. 3.25*, а саме відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни становить 35-40 см.
Частиною 6 п. 4 Положення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю надано право зупиняти будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, місцевим правилам забудови населених пунктів або здійснюються без дозволу на їх виконання, а також виробництво і застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, виготовлених з порушенням державних стандартів.
Статтею 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Отже, виконувати будівельні роботи без реєстрації зазначеної декларації забороняється, а обов'язок отримання позивачем дозволу на виконання будівельних робіт передбачено чинним законодавством.
Виготовлення та затвердження проектної документації врегульовано ст. ст. 7, 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» та ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Таким чином, під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.
Тоді як під проектом слід розуміти, залежно від категорії об'єкта будівництва, відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України Закону України «Про архітектурну діяльність», отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Беручи до уваги пояснення позивача, колегія суддів, оглянувши матеріали справи, приходить до висновку, що позивач дійсно здійснив будівництво без права на виконання будівельних робіт, про що встановлено позивачем в акті перевірки, та без належної проектної документації, оскільки остання не була погоджена відповідним органом.
Крім цього, в процесі апеляційного розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що подальші дії позивача на узаконення будівлі та своєчасне виконання припису власне і свідчать про визнання його обґрунтованості та правомірності.
Відтак колегія суддів вважає, що під час винесення оскаржуваного припису відповідачем враховано всі фактичні обставини справи та дотримано передбачені законодавством вимоги щодо процедури проведення перевірки та прийняття процесуальних рішень за її результатами.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області задовольнити повністю.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року у справі № 2-а-1970/2154/12 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
ОСОБА_3