5 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Лященко Н.П.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,-
розглянувши заяву Державної фіскальної служби України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_5, Державної фіскальної служби України про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,
встановила:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2015 року скасовано, рішення Печерського районного суду м. Києва залишено в силі.
У вересні 2015 року від Державної фіскальної служби України надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року з підстав пункту 1 частини 1 статті 355 ЦПК України - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 30 Закону України «Про інформацію».
Для прикладу наявності зазначеної підстави заявник додає судові рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: рішення від 12 вересня 2012 року та ухвалу від 13 квітня 2011 року, в яких, на його думку, зазначені норми права застосовані по-іншому.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду про задоволення позову ОСОБА_4, з огляду на презумпцію невинуватості дійшов висновку про те, що відповідачами не надано доказів достовірності інформації щодо фактів протиправних дій позивача, поширеної відповідачем ОСОБА_5, який займав посаду голови Державної фіскальної служби України.
Разом з тим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та ухвалюючи 12 вересня 2012 року нове рішення про відмову в задоволенні позову про спростування недостовірної інформації виходив з того, що поширена інформація є оціночним судженням, яка не підлягає спростуванню на підставі статті 30 Закону України «Про інформацію».
В ухвалі від 13 квітня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди виходив з недоведеності позивачем того факту, що поширена інформація не мала значного суспільного інтересу і стосувалася не лише його особистих громадянських прав, але і його діяльності на посаді голови Окружного адміністративного суду м. Києва. Крім того, позивачем не спростовано твердження відповідачів про те, що він є публічною особою, інформація про яку є суспільно значимою, а поширена інформація була спрямована на подолання негативних явищ у правосудді та обговорення тих проблем, що пов'язані у тому числі із законодавчим забезпеченням організаційного керівництва судами, контролю суспільства за діяльністю суддів.
Порівняння зазначених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Отже, у справах наявні різні підстави позову, зміст позовних вимог та наявні різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
За викладених обставин вважати заяву Державної фіскальної служби України обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_5, Державної фіскальної служби України про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Н.П. Лященко
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін