Справа № 667/4445/15-ц
12 жовтня 2015 року
Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого судді Спічак О.Б.
при секретарі Кирпиченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним -
встановив:
12.06.2015 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати п.2 параграфу 2 кредитного договору між ОСОБА_1 та ПАТ « Ідея Банк» від 18.10.2012 року № 910.18947 недійсним та визнати вказаний кредитний договір недійсним в цілому. Свої вимоги обґрунтував тим, що 18 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № 910.18947, згідно умов якого вона отримала від відповідача кредит в сумі 162051,72 грн строком на 84 місяці. Згідно пунктів1та 2 параграфа 2 кредитного договору за користування кредитом вона сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 3,8800% (маржа),змінна частина ставки дорівнює потрійній середньозваженій процентній ставці за залученими депозитами на рахунки домашніх господарств в гривні по всій банківській системі України за попередній місяць - індекс, який встановлюється НБУ та використовується, як база для визначення процентної ставки. Індекс переглядається та може змінюватись не частіше ніж один раз на 12 місяців. Станом на день укладення договору змінна частина ставки становила 16,1100 %, що разом з маржою становило 19,9900%. Позивач вважає, що такий порядок розрахунку змінюваної процентної ставки унеможливлює точний розрахунок змінюваної процентної ставки, оскільки не можливо наперед знати який буде індекс, відтак не можливо розрахувати остаточну ціну наданого кредиту. Тому в цій частині договір суперечить чинному законодавству, а тому повинен бути визнаний недійсним в частині. Також позивач, як підставу недійсності договору, зазначив, що сторони не дійшли згоди у процентній ставці за користування кредитом. Такими, що суперечать закону положення договору, зокрема ст.. 1056-1 ЦК України, є те, що індекс встановлюється ОСОБА_3 ОСОБА_4 України та використовується, як база для визначення процентної ставки. НБУ в свою чергу має опосередковану зацікавленість у формуванні індексу. Таким чином, позивач вважає , що положення договору є несправедливими та договір на підставі ст.. 18 ЗУ « Про захист прав споживачів» є недійсним.
В судовому засіданні позивач иа її представник свої вимоги підтримали, просили позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача - ПАТ «Ідея Банк» в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив про не визнання позову з підстав
неаргументованими посиланнями позивача на зацікавленість НБУ у формуванні Індексу, який виступає базою для визначення процентної ставки, та те, що останній не є установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. Крім того, укладаючи договір банк проінформував позивач про умови укладення договору, позивач з договором ознайомлена, зокрема в частині змінюваної процентної ставки, а тому сторони дійшли згоди , щодо умов договору. Просив відмовити у задоволенні позову . Справу розглядати у відсутності представника відповідача.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив, що 18 жовтня 2012 року між ПАТ « Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.18947, згідно умов якого остання отримала від відповідача кредит для придбання транспортного засобу в сумі 162051.72 грн.
Відповідно п.1 параграфу 2 договору за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 3,8800% ( ОСОБА_4).
В п.2 параграфу 2 Договору зазначено, що змінна частина ставки дорівнює потрійній середньозваженій процентній ставці за залученими депозитами на рахунки домашніх господарств в гривні по всій банківській системі України за попередній місяць - індекс, який встановлюється НБУ та використовується, як база для визначення процентної ставки. Індекс переглядається та може змінюватись не частіше ніж один раз на 12 місяців. Статистичні дані НБУ,які містять індекс,розміщуються для ознайомлення відповідно до графіку поширення статистичних даних на офіційному сайті НБУ.
Відповідно п.4 параграфу 2 Договору станом на день укладення договору змінна частина ставки становила 16,1100 %, що разом з маржою становило 19,9900%.
Як вбачається зі змісту позову, підставою звернення до суду позивача стало, на його думку, порушення відповідачем положень Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач вказав, що сторони не дійшли згоди щодо процентної ставки за користування кредитом, ціни кредиту, що є істотними умовами договору, тому що неможливо розрахувати остаточну ціну наданого кредиту, оскільки визначений у договорі порядок розрахунку змінюваної процентної ставки унеможливлює точний розрахунок змінюваної процентної ставки, так як неможливо наперед знати який буде Індекс. Тому, умови договору щодо змінюваної процентної ставки є несправедливими у розумінні ЗУ « Про захист прав споживачів», а від так договір є недійсним. Крім того, позивач зазначив, що ОСОБА_3 України не є установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг у розумінні ст.. 1056-1 ЦК України.
За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ч.ч.1-2, 4 ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно п.6 параграфу2 кредитного договору позичальник ствердив, що розуміє суть і принципи процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають з змінної частини ставки за весь період кредитування і погоджується на ці ризики.
Сторони також погодили, що про зміну процентної ставки та новий графік банк повідомляє позичальника шляхом надсилання письмового повідомлення не пізніш, як за 15 календарних днів до дати зміни ставки (пункт 5 пар.2 кредитного договору). Повідомлення є невід»ємною частиною договору.
В параграфі другому Кредитного договору дотримані всі вимоги ст.. 1056-1 ЦК України щодо змінюваної процентної ставки.
Щодо неможливості точного розрахунку змінюваної процентної ставки, оскільки неможливо знати на перед яким буде Індекс, необхідно зазначити , що це є особливістю змінюваної процентної ставки, яка передбачена законом та розрахунок якої повинен здійснюватись відповідно вказаної норми закону, про що також зазначено в параграфі 2 Кредитного договору.
(Крім того,невід»ємною частиною договору є графік щомісячних платежів( п.10 пар.10 дорговору). У наданих для ознайомлення суду графіках сплати ануїтет них платежів до договору , додаток №1, графіки від 18.03.2013р. та 19.05.2014р, надісланих на адресу позивача у зв»язку зі зміною процентної ставки, без будь-яких приховувань, двозначностей та незрозумілостей чітко вказано дату здійснення щомісячного платежу та його розмір, що включає частину основної суми кредиту та проценти за користування кредитом.)
Таким чином, до посилань позивача, що сторони не дійшли згоди щодо процентної ставки ,суд відноситься критично і зазначає, що відповідно дост. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, тобто позивач не був позбавлений права, при відсутності згоди або сумніву щодо певних умов кредитного договору звернутись за наданням кредиту до іншої кредитної установи .
За правилом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно
до п. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання правочину недійсним.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
За таких умов суд приходить до висновку про те, що сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов цього договору, зокрема змінюваної процентної ставки та особливостями її розрахунку про що свідчить підписання договору сторонами та його виконання. ОСОБА_4 ознайомив позивача з інформацією про умови кредитування (п.11 параграфу10) та процедуру зміни відсоткової ставки за користування ним ( параграф 2), а позивач підтвердив це своїм підписом, та відповідно погодився зі всіма умовами кредитного договору, підписавши його. Договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання його а ні частково, а ні в цілому недійсним з підстав зазначених позивачем.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 1056-1 ЦК України, суд -
Вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції, яким є Комсомольський районний суд м. Херсона, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення
Суддя: Спічак О.Б.