Справа №591/4105/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.
Номер провадження 22-ц/788/1778/15 Суддя-доповідач - Околот Г. М.
Категорія - 34
06 жовтня 2015 року м. Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Околота Г. М.,
суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С. ,
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 11 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «СК «ПРОВІДНА», ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 11 серпня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП було відмовлено за необґрунтованістю вимог.
Не погодившись з рішенням суду представник позивача - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно послався на наявність угоди щодо розміру та способу здійснення страхового відшкодування, оскільки в угоді відсутні дані про те, що потерпілий та страховик не наполягали на проведенні оцінки, а тому у позивача не було перешкод для звернення до спеціалістів для розрахунку розміру завданої йому шкоди. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції у порушення вимог чинного законодавства не стягнув з відповідачів грошові кошти з урахуванням добровільного відшкодування франшизи у розмірі 79 583,55 грн. та не врахував вартість відновлюваного ремонту його автомобіля згідно наданих ним калькуляцій.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу винного у ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», яке як страховик виплатило позивачу завдану з вини водія ОСОБА_8 страхове відшкодування в розмірі 19500 грн. При цьому суд виходив з того, що 31 березня 2015 року ПрАТ «СК «Провідна» і ОСОБА_3 уклади угоду, в якій добровільно, за взаємною згодою визначили розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті і становить 19500 грн., ця сума є остаточною і не підлягає перегляду. Крім того, суд виходив з того, що позивач всупереч вимог ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України не надав доказів на підтвердження розміру заявленого до стягнення розміру майнової шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду оскільки вони відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Частиною 3 ст. 386 ЦК України (глава 29) передбачено правову можливість власника, права якого порушені, на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Частинами 2, 5 ст.1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона - страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначені у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України «Про страхування» страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (або його правонаступника) чи іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 21 березня 2015 року, приблизно о 08.00 годині, на перехресті вулиць Набережна р.Стрілки та вул.. Засумської у м. Суми сталося зіткнення автомобіля Рута д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8, який належить ФОП ОСОБА_5 і з яким останній перебував у трудових відносинах та автомобіля ОПЕЛЬ Астра д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який належить ОСОБА_3. Вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_8, який керуючи автомобілем у порушення Правил дорожнього руху України, при перестроюванні з лівого ряду у правий не впевнившись у безпечності свого маневру перед його початком, допустив зіткнення з автомобілем ОПЕЛЬ Астра який рухався у правому ряду.
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди, учасники ДТП склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якій водій ОСОБА_8 повністю визнав свою вину і ці обставини сторонами не оспорюються. (а.с.7-8).
Внаслідок ДТП автомобіль, яким на відповідній правовій підставі керував водій ОСОБА_6, зазнав механічних пошкоджень.( а.с. 9)
Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль ОПЕЛЬ Астра д.н. НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 (а.с. 50).
Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
На час виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Рута д.н. НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ «СК» «Провідна» , згідно полісу № АІ/ 2330976 від 05.09.2014 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на період з 06.09.2014 року до 05.09.2015 року з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю(на одного потерпілого) в розмірі 100 000 гривень, за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 50 000 грн., франшиза 500 грн. ( а.с. 73)
Відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 23 березня 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» із заявою №2300073231 про виплату страхового відшкодування . (а.с.83).
23 березня 2015 року представником страхової компанії було оглянуто пошкоджений автомобіль та складено відповідний акт огляду транспортного засобу. ( а.с. 9)
У зв'язку із настанням страхового випадку за участю застрахованого автомобіля відповідача ФОП ОСОБА_5 , ПрАТ «СК» «Провідна» відповідно до п. 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 31 березня 2015 року уклало з потерпілим ОСОБА_3 угоду про розмір страхової виплати, відповідно до умов якої сторони дійшли угоди про те, що розмір страхового відшкодування у зв'язку з ДТП становить 19 500 грн., визнається сторонами остаточним і не підлягає перегляду. ( а.с. 84,33)
Згідно з відомістю №ВПТ-001422 від 01 квітня 2015 року ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» вплатила ОСОБА_3 19500 грн. страхового відшкодування. (а.с.86). Крім того, частину збитків в розмірі визначеної договором страхування франшизи - 500 грн. добровільно відшкодував потерпілому водій автомобіля Рута ОСОБА_8 і ці обставини сторонами не заперечуються.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на те, що позивач і страхова компанія в добровільному порядку визначили розмір страхового відшкодування.
Доводи апелянта про те, що сума страхової виплати в розмірі 19500 грн. не відповідає розміру збитків на думку колегії суддів є необґрунтовані.
Як вбачається з пояснень апелянта та третьої особи ОСОБА_6, 24.03.2015 року позивач звертався на ПАТ «Суми Авто» СТО-2 для проведення ремонтних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля і згідно ремонтної калькуляції № 1195 вартість ремонту становила 58 671,90 грн. Однак у подальшому 31 березня 2015 року між ПрАТ «СК» «Провідна» та позивачем ОСОБА_3 була укладена угода, за якою сторони добровільно визначили розмір страхового відшкодування у сумі 19500 грн.
Такі дії позивача та страховика відповідають приписам п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Крім того, дії позивача та відповідача ПрАТ «СК» «Провідна» щодо укладення угоди та її змісту повністю узгоджуються із положеннями ст.627, 628 ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, водії транспортних засобів не інформували працівників Державтоінспекції МВС України про вчинення ДТП та склали повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду (Європротокол) ( а.с. 7). У разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників ДАІ МВС , максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих , згідно розпорядження Державної комісії з врегулювання ринків фінансових послуг № 698 від 17.11.2011 року, складає 25000 грн. ( а.с. 135)
Отже позивач ОСОБА_3 і страховик на власний розсуд та за взаємною згодою визначили розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню і не перевищує ліміту відповідальності ПрАТ «СК» «Провідна», що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для стягнення шкоди із відповідачів.
Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що розмір завданого позивачу матеріального збитку становить 79 583,55 грн.. і ця сума відповідає вартості ремонту автомобіля також є необґрунтовані, оскільки як вбачається з пояснень апелянта та третьої особи, автомобіль позивача було відремонтовано, але будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на ремонт автомобіля в зазначеному розмірі позивач ОСОБА_3 ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надав, а тому, доводи скарги про ухвалення нового рішення зі стягненням з ФОП ОСОБА_5 49 583,55 грн., а з відповідача ПрАТ «СК» «Провідна» - 30 000 грн. не можна визнати обґрунтованими.
Надані позивачем докази в обґрунтування своїх вимог, а саме ремонтна калькуляція №1195 від 24.03.2015 року, калькуляція №СЧ2-00290 від 29 квітня 2015 року не є переконливими доказами якій б свідчили, що зазначені у цих калькуляціях вартість робіт та необхідність заміни пошкоджених деталей підтверджують розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, бо цей доказ не дає підстав зробити висновок про причинний зв'язок між необхідністю заміни деталей та виконанням зазначених робіт і пошкодженнями, завданими ДТП.
Відповідно до вимог ст.. ст.. 7, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для визначення збитків або розміру відшкодування шкоди, є обов'язковим проведення оцінки майна і тільки звіт про оцінку майна, або висновки експерта , виконані на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, є належними доказами які підтверджують матеріальні збитки завданні власнику в разі пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, однак позивачем така оцінка транспортного засобу не проводилася і докази на підтвердження спричинених йому матеріальних збитків надані не були.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.
Висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування немає, тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 11 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -