Справа № 523/12143/15-к
Провадження №1-кп/523/507/15
09.09.2015 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю захисника ОСОБА_4
представників потерпілого ОСОБА_5
у присутності обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду кримінальне провадження за № 12015160490002015 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нова Криуша Калачивського району Воронежської області, українця, громадянина України, маючого середньо - технічну освіту, одруженого, працюючого неофіційно, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Проживаючого: АДРЕСА_2
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.1 КК України,-
Встановив:
ОСОБА_6 , будучи матеріально відповідальною особою - експедитором ТОВ «Таіс-Дістрибьюшен» на підставі наказу № 2-0000000154 від 11.11.2014 року та трудового контракту №23/11-15-к від 11.11.2014р., в зобов'язання якого входило зберігання ввірених йому роботодавцем матеріальних цінностей, ведення обліку, прийом та передача у встановленому порядку грошових коштів до каси підприємства від покупців продукції на підставі договорів поставки, облік залишків ввірених йому матеріальних цінностей, та який відповідно укладеного договору у випадку незабезпечення з вини працівника зберігання ввірених йому матеріальних цінностей несе індивідуальну відповідальність за заподіяння матеріального збитку.
21.03.2015 року о 8:30 годині, ОСОБА_6 , діючи навмисно з корисливих мотивів, прибувши до магазину, належного ФОП ОСОБА_7 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 отримав від продавця ОСОБА_8 за поставлений товар лікеро-горілчаної продукції грошові кошти у розмірі 325 грв. відповідно до накладної 227422 від 21.03.2015 року.
В той же день 21.03.2015 року о 15:00 годині, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір, направлений на привласнення грошових коштів, прибув до магазину належного ФОП ОСОБА_9 , розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , де отримав від продавця ОСОБА_10 за поставлений товар лікеро-горілчаної продукції грошові кошти у розмірі 1711 гривень відповідно до накладної 227477 від 21.03.2015 року.
В той же день 21.03.2015 року приблизно о 15:30 годині, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір, направлений на привласнення грошових коштів, прибув до магазину належного ФОП ОСОБА_11 розташованому за адресою: АДРЕСА_5 , де отримав від продавця вказаного магазину за поставлений товар лікеро-горілчаної продукції грошові кошти у розмірі 809,77 грв. відповідно до накладної 227476 від 21.03.2015 року.
В той же день 21.03.2015 року приблизно о 17:00 годині, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір, направлений на привласнення грошових коштів, прибув до магазину належного ФОП ОСОБА_12 , розташованому за адресою: АДРЕСА_6 , де отримав від продавця вказаного магазину ОСОБА_13 за поставлений товар лікеро-горілчаної продукції грошові кошти у розмірі 417,69 грв. відповідно до накладної 226580 від 21.03.2015 року, але в подальшому, діючи незаконно, навмисно в бухгалтерію ТОВ «Таіс-Дістрибьюшен» отримані гроші у загальній сумі 4220,54 грв. не вніс, привласнив їх собі, використавши на власні потреби, що підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності експедитора ТОВ «Таіс-Дістрибьюшен» станом на 4.04.2015р., а також висновком судово - економічної експертизи за №Е52 від 25.06.2015р., тим самим своїми діями спричинивши ТОВ «Таіс-Дістрибьюшен» матеріальний збиток на загальну суму 4220,54 гривень.
Під час підготовчого судового засідання до початку судового розгляду до суду надано угоду про примирення, яка була укладена 8.09.2015 року між представником потерпілого ТОВ «Таіс-Дістрибьюшен» в собі ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Згідно ст.474 ч.3 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Органом досудового слідства ОСОБА_6 висунута підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.1 КК України за кваліфікуючими ознаками: привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні.
Відповідно за змістом вказаної угоди сторони домовились на призначення ОСОБА_6 покарання за ст. 191 ч.1 КК України у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень без позбавленням права обіймати посади, пов'язані з розпорядженням і зберіганням матеріальних цінностей, а також відшкодування завданої матеріальної шкоди в повному обсязі.
Крім того, сторони погодились із обмеженням процесуальних прав на оскарження вироку, для обвинуваченого - відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, для представника потерпілого - позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення та змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Також відповідно до ст.476 КПК України було з'ясовано питання, що обвинуваченому зрозуміло про наслідки невиконання угоди про примирення, а саме що у разі невиконання угоди представник потерпілого або прокурор мають право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку.
В якості обставин, що пом'якшують покарання, в угоді зазначається щире каяття, повне визнання своєї провини, добровільне відшкодування матеріального збитку. Обставин, які обтяжують покарання під час досудового слідства не встановлені.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні за наявності підстав вважала за можливе затвердити угоду про примирення, так як вона відповідає вимогам діючого КПК України, вид і розмір покарання на її думку співвідносяться з характером та ступенем скоєного ОСОБА_6 діяння.
Захисник обвинуваченого вважала за можливе затвердити угоду про примирення, так як вважає, що скоєне кримінальне правопорушення відноситься до категорії середньої тяжкості відповідно до положень ст. 12 КК України, від представника потерпілого не має ніяких претензій, завдана шкода відшкодована в повному обсязі, ОСОБА_6 повністю визнав свою вину в скоєнні інкримінованих йому діянь.
Обвинувачений ОСОБА_6 та представник потерпілого ТОВ «Таіс-Дістрибьюшен» ОСОБА_5 , будучи ознайомленими зі своїми правами та наслідками затвердження угоди про примирення, передбаченими ст.ст. 473-474 КПК України, повністю підтвердили добровільність укладення цієї угоди, при цьому не оспорюючи викладені у обвинувальному акті фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень в обсязі пред'явленої підозри та докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування. Крім того, представник потерпілого підтвердив відсутність майнової шкоди та позивних вимог щодо обвинуваченого, оскільки завданий матеріальний збиток повністю відшкодований. Також відповідно до ст.476 КПК України у судовому засіданні суд переконався, що обвинуваченому зрозуміло про наслідки невиконання угоди про примирення.
З'ясувавши думку сторін, приймаючих участь у судовому засіданні - прокурора, яка не заперечувала проти затвердження угоди про примирення; захисника, яка просила затвердити угоду; обвинуваченого ОСОБА_6 , який погодився з кваліфікацією його дій за ознаками ст.191 ч.1КК України, та просив задовольнити угоду; представника потерпілого, який також підтвердив обставини скоєних злочинів та просив призначити ОСОБА_6 покарання, визначене в угоді про примирення, дослідивши обвинувальний акт та угоду, приймаючи до уваги наведені обставини, суд дійшов до висновку, що складені процесуальні документи відповідають формальним вимогам, встановленими ст.ст. 291, 471 КПК України, та умови угоди не суперечать правовій кваліфікації інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, визначена міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань і співвідносяться з видом та розміром покарання, яке остаточно узгоджене між сторонами у судовому засіданні.
Таким чином, суд вважає, що існує достатньо обґрунтованих підстав для затвердження угоди про примирення між представником потерпілого ТОВ «Таіс-Дістрибьюшен» в собі ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує умови угоди, характер та ступінь тяжкості вчинених діянь, особу обвинуваченого, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки, його негативне ставлення до скоєного, добровільне відшкодування спричиненого матеріального збитку.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд відносить його щире каяття, повне визнання своєї провини,
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено та не вказано досудовим слідством.
Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_6 не обирався, та в подальшому за відсутністю клопотань учасників процесу заходи забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого не застосувалися, тому після набрання вироком чинності скасуванню не підлягають.
Також з огляду реєстру матеріалів досудового розслідування та вивченням обвинувального акту встановлено, що до кримінального провадження під час досудового розслідування речові докази не долучалися, однак здійснювалось залучення експертів для проведення судово-економічної експертизи, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, загальна сума яких складає 1964,16 гривень.
Також до обвинувального акту не долучались матеріали кримінального провадження № 12015160490002015.
На підставі викладеного, оцінюючи обставини скоєного кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості вчинених діянь, приймаючи до уваги умови угоди про примирення, суд, при визначенні виду та міри покарання, враховуючи особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, його негативне ставлення до скоєного, щире каяття, вважає, що його виправлення та перевиховання можливо без ізоляції від суспільства із застосуванням до нього штрафу на користь держави. Також за вищевказаними підставами з урахуванням умов угоди суд вважає за можливе не назначати ОСОБА_6 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади пов'язані з розпорядженням і зберіганням матеріальних цінностей.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 394-395, 471, 473-476 КПК України, суд,
Ухвалив:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.1 КК України, призначив йому покарання у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 850 гривень без позбавленням права обіймати посади, пов'язані з розпорядженням і зберіганням матеріальних цінностей.
Міри запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 не застосовувалися, тому після набрання вироком законної сили скасуванню не підлягають.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області процесуальні і витрати - вартість проведення експертизи у сумі 1964,16 гривень, пов'язаних із залученням експертів під час досудового розслідування для проведення судово-економічної експертизи.
Матеріали кримінального провадження за №12015160490002015 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.042015 року зберігати в прокуратурі Суворовського району м. Одеси.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Суворовський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням обмеження права оскарження вироку відповідно до положень ст. 473 КПК України.