Справа № 761/22354/15-к
Провадження № 1-кп/761/1040/2015
Іменем України
08 жовтня 2015 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі :
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю :
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження,внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100100004517 від 20 квітня 2015 року, відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,
6 серпня 2015 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло кримінальне провадження,внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100100004517 від 20 квітня 2015 року ,відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.
Судом ,у продовж двох місяців, неодноразово призначався для розгляду обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні, а саме: 17 серпня 2015 року,2 вересня 2015 року, 11 вересня 2015 року, які відкладалися у зв'язку з неявкою в судове засідання обвинуваченого.
У судовому засіданні при з'ясуванні думки учасників судового провадження у відповідності до вимог ст. 314 КПК України, прокурор просив призначити судовий розгляд кримінального провадження, вважаючи, що по справі дотримані всі норми КПК України, підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту прокурору не вбачається. Крім того прокурором заявлено клопотання про надання дозволу на затримання з метою доставки до суду обвинуваченого ОСОБА_5 та про заміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Потерпілий ОСОБА_4 підтримав думку прокурора та вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження,вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, прийшов до наступного висновку .
Згідно з п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Згідно до п.3 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт,між іншим повинен містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, то він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 , який був звільнений з під варти під заставу, неодноразово викликався до суду, в останнє на 8 жовтня 2015 року, крім того до обвинуваченого судом двічі застосовувався привід на 11 вересня 2015 року та 8 жовтня 2015 року, однак до суду обвинувачений не був доставлений.
В той же час, за результатом виконання приводу обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до рапорту ст. ДІМ 4 ВМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_5 , за адресою зазначеною у обвинувальному акті, а саме: АДРЕСА_1 , не є зареєстрованим, не проживав та не проживає на даний час; в зазначеній квартирі проживає батько обвинуваченого, який повідомив про те, що ОСОБА_5 в зазначеній квартирі не проживає, знаходиться за межами України.
З урахуванням того, що за судовими викликами обвинувачений не з*являється, поштові повідомлення за зазначеною у обвинувальному акті адресою не отримує, згідно інформації по виконанню приводу за адресою, зазначеною у обвинувальному акті не проживає та не зареєстрований, тобто зазначаючи місце проживання обвинуваченого, слідчий не переконався в достовірності зазначених даних та не встановив повні анкетні дані обвинуваченого щодо його намірів про місце проживання на час розслідування і розгляду кримінального провадження в суді.
Таким чином, судом вичерпано всі можливі на даній стадії процесу заходи, спрямовані на забезпечення прибуття ОСОБА_5 в судове засідання. При цьому відповідно до вимог ст.. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження і суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за наявності у ньому таких, що не відповідають дійсності даних, про місце проживання обвинуваченого. Вказане є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Крім того, відповідно до п. 5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі , кваліфікуючих ознак.
При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.
Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Обвинувачення повинно бути конкретним, без будь-яких суперечностей та зрозумілим ,з метою уникнення порушення права на захист обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року зазначив,що у тексті підпункту «а» п. 3 ст . 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення ( Рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783 /82, п. 79).
Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд , гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію , яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( Рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»,п . 52) .
Однак,всупереч вимог ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України суперечать формулюванню пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення за цією статтею щодо застосування насильства до потерпілого.
При викладенні фактичних обставин вказано на те, що ОСОБА_5 наніс потерпілому ОСОБА_4 декілька ударів по лівій руці предметом, схожим на дерев'яну палицю, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження у вигляді садни на передній поверхні лівого плеча у нижній третині на променевій поверхні лівого передпліччя у середній третині -косо-вертикально, що відповідно висновку експерта №1133 від 20 квітня 2015 року відноситься до легких тілесних ушкоджень, тобто про застосування до потерпілого насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я.
Однак при формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_5 за ч.3 ст. 186 КК України вказана кваліфікуюча ознака відсутня, а зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням в приміщення.
Таким чином , обвинувальний акт в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 за ч.3 ст. 186 КК України не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, вважає, що вказаний обвинувальний акт містить суттєві недоліки, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, в зв'язку з чим підлягає поверненню прокурору.
У зв'язку з поверненням обвинувального акту прокурору у суду відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою доставки до суду обвинуваченого ОСОБА_5 та про заміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Керуючись ст. 314 КПК України, суд
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100100004517 від 20 квітня 2015 року ,відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, повернути прокурору прокуратури Шевченківського району міста Києва.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1