Справа № 761/19659/15-а
Провадження №2-а/761/357/2015
іменем України
02 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: Рибака М.А.
при секретарі: Савенко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, -
У липні 2015 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання дій відповідача щодо накладення штрафу на позивача неправомірними та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Новак Г.М. від 24.06.2015 року № 210/6 (ВП № 43430177) про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм чинного законодавства та є необґрунтованою, оскільки виплата нарахованої доплати до пенсії у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат особам які мають право на пенсію та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Виплата нарахованої пенсії ОСОБА_2 не проводиться у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги, підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у провадженні відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в м. Києві перебуває виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2014 року по справі № 2-а-2933/11 про зобов'язання позивача провести перерахунок пенсії та виплатити різницю недоотриманої пенсії ОСОБА_2., із 31.12.2010року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством з урахуванням здійснених виплат.
10 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, з наданням боржнику строку для добровільного виконання судового рішення.
06.05.2015 року № 9378/12 позивачем повідомлено відповідача про те, що ОСОБА_2. здійснено перерахунок пенсії в порядку встановленому рішенням суду з 31.12.2010р. по 18.06.2011р. у сумі 5694,95грн. Разом з тим, рішення суду у частині виплати заборгованості по пенсії не виконано через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України (а.с. 9).
24 червня 2015 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у м. Києві виніс постанову у ВП № 43430177 (надіслана листом № 210/6 від 24.06.2015 року) про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду у розмірі 1360,00 грн. (а.с. 4,5).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб , визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку встановленому ст.89 цього закону.
Отже накладення на боржника штрафу у відповідності до ст.89 закону можливе лише у разі відсутності поважних причин для невиконання судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет.
Пунктом 20 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом чи законом про Державний бюджет України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів правомірності свого рішення, а також заперечень, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
За таких обставин, оскільки невиплата нарахованих ОСОБА_2 коштів за виконавчим листом мала місце з поважних причин та залежить від наявних у позивача фінансових ресурсів, а не дій чи бездіяльності посадових осіб, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 75, 89 Закону України «про виконавче провадження», ст.ст.23, 116 Бюджетного Кодексу України, ст. ст. 8,17,18,19,160,162,167 КАС України,
Визнати протиправними дії Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві щодо накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві штрафу у розмірі 1360,00 грн.
Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві Новак Г.М. від 24.06.2015 року № 210/6 (ВП № 43430177) про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві штрафу у розмірі 1360,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою суду за наслідками апеляційного провадження.
СУДДЯ М.А. РИБАК