Справа № 569/12307/15-ц
"08" жовтня 2015 р.
Рівненський міський суд Рівненської обалсті у складі :
головуючого - судді Кучиної Н.Г.,
при секретарі Соломон О.М.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ТзОВ "Рівнетранссервіс" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Представник позивача звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.В обґрунтування позову посилається на те, що згідно з наказом № 65 від 17.10.2013 року відповідач був прийнятий на роботу у ТзОВ «РІВНЕТРАНССЕРВІС» на посаду водія-експедитора. 02 червня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики.
Згідно п.1 договору позики від 02 червня 2014 року «позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 16000 (шістнадцять тисяч гривень) грн. 00 коп., та зобов'язується повернути позикодавцеві 16000 (шістнадцять тисяч гривень) грн. 00 коп. не пізніше ніж до 02 червня 2016 року.»
02 червня 2014 року відповідачем було отримано грошові кошти у сумі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером від 02 червня 2014 року.
Своє зобов'язання, щодо своєчасного повернення коштів відповідач не виконує, розрахунок за користування позиченими коштами не провів. В порушення умов договору відповідач від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється.
Станом на 28.08.2015 року за відповідачем по укладеному договору позики рахується заборгованість на загальну суму 6628 грн. 88 коп.
Просить суд, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість на загальну суму 6 628 (шість тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 88 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві, вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що ніяких коштів у ТзОВ " Рівнетранссервіс" він не позичав.договір підписав власноручно, зазначив, що договір укладав під тиском, оскільки працював водієм експедитором на ТзОВ " Рівнетранссервіс" і після того, як у нього було відскановано картку на купівлю бензину і зникли кошти з картки в сумі 3000 Євро, керівництво сказало написати розписку та погашати борг. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки ніяких правовідносин позики між ними не було і ніяких коштів він не позичав.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку є кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Сукупністю досліджених в справі доказів, які неоспорені відповідачем та визнаються судом достовірними встановлено, що ОСОБА_2 та ТзОВ "Рівнетранссервіс" уклали договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 отримав у борг від ТзОВ "Рівнетрассервіс" 16000 гривен, які зобов”язувався повернути до 01 квітня 2016 року, про що було підписано договір позики від 02.06.2014 року ( а.с.5-7)
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З оглянутого в судовому засіданні видаткового касового ордеру вбачається, що 02.06.2014 року ОСОБА_2 отримав 16 000 гривень, про що поставив свій підпис ( а.с.8)
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій кількості, що були передані йому та у строк та в порядку, що встановлені договором.
ОСОБА_2 зобов'язувався повернути гроші не пізніше 02 червня 2016 року. Однак, у терміни визначені у договорі гроші не повернув.
Посилання відповідача на те, що 02 червня 2014 року він фактично гроші від ТзОВ " Рівнетрассервіс" не отримував є безпідставними. Письмових доказів, які б свідчили про безгрошевість укладеного сторонами договору позики ОСОБА_2 суду не надав. Заперечення договору за його безгрошевістю шляхом показань свідків згідно з ч.2 ст.1051 ЦК України не допускається.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд не приймає до уваги і доводи відповідача, що вказаний договір позики він писав під тиском, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, відповідач підтвердив, що ні в правоохоронні органи щодо сканування його картки, з якої ніби було списано кошти ТзОВ " Рівнетранссервіс" , у зв"язку з чим він був змушений був брати кошти в позику, ні щодо здійснення на нього тиску щодо підписання договору він за захистом своїх прав і свобод не звертався.
20 березня 2015 року відповідач був звільнений з посади водія-експедитора ТзОВ «Рівнетранссервіс» наказом №17 від 20 березня 2015 року на підставі заяви про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП).
Відповідно до пункту 5.1 договору позики від 02 червня 2014 року «В разі звільнення позичальника з ТОВ "Рівнетранссервіс" - позичальник зобов'язується погасити борг до моменту звільнення».
20 березня 2015 року, ТОВ «Рівнетранссервіс» звернулось до ОСОБА_2 з проханням повернути заборгованість, що на момент звільнення 20 березня 2015 року становила 5 281 (п'ять тисяч двісті вісімдесят одну) гривню 00 коп. до 30 вересня 2015 року на банківський рахунок ТзОВ «Рівнетранссервіс» або готівкою в касу позикодавця. Повідомлення було вручено відповідачу під розпис в день звільнення 20 березня 2015 року, ним прочитано та підписано. Також відповідач дав письмове зобов'язання про те, що він зобов'язується повернути ТзОВ «Рівнетранссервіс» заборгованість у розмірі 5 281 (п'ять тисяч двісті вісімдесят одну) гривню 00 коп. до 30 вересня 2015 року з розрахунком по 1000 (одній тисячі) гривень 00 коп. кожного місяця починаючи від 01 квітня 2015 року.
Таким чином, оцінюючи викладене і ту обставину, що наявність договору позики свідчить, що ОСОБА_2 брав на себе зобов"язання щодо повернення коштів, доказів про повернення грошей, а також про вимушеність в підписанні договору позики під тиском відповідач суду не надав, суд приходить до переконання що ОСОБА_2 не виконує свої зобов"язання згідно договору.
Станом на 08 жовтня 2015 року за ОСОБА_2рахується основна заборгованість за договором позики в сумі 5281 гривен.
Враховуючи той факт, що боржник прострочив виконання грошових зобов'язань, у порядку ст.. 625 ЦК України та п. 18 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30 березня 2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" йому нараховані інфляційні витрати за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, які складаються з індексу інфляції та 3% річних в сумі 1347,88 грн.
За таких обставин, зважаючи, що відповідач ОСОБА_2неналежно виконав свої зобов'язання відповідно до укладеного договору позики, а тому позовні вимоги ТзОВ " Рівнетранссервіс" щодо стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції є доведеними в судовому засіданні і підлягають до задоволення в повному обсязі.
Таким чином, з ОСОБА_2на користь ТзОВ "Рівнетранссервіс" підлягає стягненню три відсотки річних, що становить 69,88 гривен та 1278 гривен втрат від інфляції.
Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки він зроблений у відповідності до вимог чинного законодавства.
Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення основний борг за договором позики, що становить 5281 гривен, 3% річних за прострочення грошового зобов'язання в сумі 69 гривен 88 копійки та 1278 гривен втрат від інфляції, всього 6628 гривен. 88 копійок.
Згідно із ст. 88 ч.1 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. А тому з ОСОБА_2 на користь ТзОВ "Рівнетрассервіс" підлягає до стягнення сума сплаченого судового збору в розмірі 243 ( двісті сорок три ) гривні 60 копійок .
На підставі викладеного, ст. ст.625, 1047,1048,1049,1050 ЦК України, ст.ст.10,11,57-60,88, 212, 213-215,218,223, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ТзОВ "Рівнетранссервіс" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволити в повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_1) на користь ТзОВ "Рівнетранссервіс" заборгованість за договором позики від 02.06.2014р. у розмірі 6628 (шість тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 88 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_1) на користь ТзОВ "Рівнетранссервіс" судовий збір у розмірі 243 грн. (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя Рівненського міського суду Н.Г.Кучина