ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
14 січня 2011 року < Час проголошення > № 2а-6111/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
проскасування податкових повідомлень-рішень,
за участюпрокуратури Шевченківського району міста Києва
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва №0004912308/0 від 31.08.2009, №0004922308/0 від 31.08.2009, №0004912308/1 від 11.11.2009, №0004922308/1 від 11.11.2009, №0004912308/2 від 27.01.2010, №0004922308/2 від 27.01.2010, №0004912308/3 від 07.04.2010, №0004922308/3 від 07.04.2010.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.01.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено на 19.01.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.08.2009 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 1479/23-08/33194914 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищення податкового кредиту на 6658500,00 грн., а також порушення п.п. 5.1, 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 8323125,00 грн. і завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 4022688,00 грн.
31.08.2009 на підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0004922308/0, яким у зв'язку з порушенням п. 1.8 ст. 1, пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6658500,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 3329250,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0004912308/0, яким у зв'язку з порушенням п.п. 5.1, 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8323125,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 8825961,00 грн.
За результатами оскарження зазначених повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України прийнято рішення, якими скарги ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»залишені без задоволення, у зв'язку з чим ДПІ у Шевченківському районі міста Києва винесені податкові повідомлення-рішення №0004912308/1 від 11.11.2009, №0004922308/1 від 11.11.2009, №0004912308/2 від 27.01.2010, №0004922308/2 від 27.01.2010, №0004912308/3 від 07.04.2010, №0004922308/3 від 07.04.2010.
З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищення податкового кредиту на 6658500,00 грн., а також порушення п.п. 5.1, 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 8323125,00 грн., стала встановлена ним нікчемність Договору підряду між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Максімус»(попереднє найменування ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон») та ТОВ «Релан»№ 59/СП від 28.09.2007 та оформлених на його підставі первинних документів у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Релан»необхідних умов для виконання вказаного договору в силу відсутності відповідної кількості працівників, основних засобів та нематеріальних активів.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.02.2010 у справі № К-17406/08, від 30.03.2010 у справі № К-29944/09, від 03.11.2010 у справі № К-17498/07.
Як встановлено судом, 28.09.2007 між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»(попереднє найменування -ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Максімус») та ТОВ «Релан» було укладено договір підряду № 59/СП (далі -Договір), за яким ТОВ «Релан»(Підрядник) взяло на себе зобов'язання виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами будівельно-монтажні роботи по будівництву складського комплексу та АЗС (Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20) відповідно до умов цього договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі являються невід'ємною частиною Договору (за винятком робіт на виконання яких замовником буде укладено прямі договори), ліквідувати недоробки та дефекти, що виявлені в ході виконання робіт, приймання робіт замовником або протягом гарантійного строку, та передати закінчені роботи замовнику, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, дозвіл на виконання робіт, прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.
На підставі Договору ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»перерахувало на користь ТОВ «Релан»33292500,00 грн., про що свідчать відповідні платіжні доручення з відмітками банк про їх виконання та банківські виписки, копії яких залучені до матеріалів справи.
Водночас, на підтвердження фактичного виконання ТОВ «Релан»будівельно-монтажних робіт на підставі Договору позивачем надано суду лише акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), підписаних між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Максімус»та ТОВ «Релан», а також податкові накладні, виписані ТОВ «Релан», на загальну суму 33292500,00 грн.
Суд не бере до уваги інші подані позивачем акти прийому-передачі робіт, довідки про виконані роботи (послуги), талони замовника, рахунки-довідки (по нарахуванню оренди) тощо, оскільки вказані документи підтверджують виконання відповідних робіт іншими суб'єктами господарювання, а не ТОВ «Релан».
Відповідно до п. 2.4 Договору, до складу робіт за цим Договором також включені наступні дії Підрядника, вартість яких врахована при формуванні Договірної ціни: отримання ордерів на виконання спеціалізованих БМР; закупівля, транспортування та складування Обладнання, що поставляється Підрядником; охорона Об'єкта або окремих його частин до моменту їх передачі Замовнику в порядку, передбаченому даним договором; дотримання умов складування Обладнання; дотримання правил безпечного виконання робіт, виробничої санітарії, правил пожежної безпеки, вимог природоохоронних норм, охорони навколишнього середовища та екології тощо; вибір, управління, координація, контроль виконання робіт субпідрядними організаціями та оплата таких робіт Підрядником; розроблення та вжиття заходів щодо збереження будинків, споруд, мереж та комунікацій, які знаходяться поряд та в межах основного будівництва та відповідальність за наслідки їх невжиття. При цьому за змістом п. 6.1.9 Договору головним документом, що відображає хід будівництва від початку виконання робіт до їх закінчення, є журнал виконання робіт.
Враховуючи, що позивачем за винятком актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) та податкових накладних не надано жодних доказів на підтвердження фактичного виконання ТОВ «Релан»робіт, передбачених Договором, суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Максімус» та ТОВ «Релан».
Крім того, з матеріалів справи видно, що чисельність працюючих на ТОВ «Релан»становить 3 особи, до декларацій з податку на прибуток за 2007 рік додаток К1 не доданий, рядки вказаних декларацій 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів», 07 «Сума амортизаційних відрахувань», 01.2 «Приріст балансової вартості запасів», 04.2 «Убуток балансової вартості запасів»прокреслені, що свідчить про відсутність на підприємстві основних засобів та нематеріальних активів, а також про те, що товарно-матеріальні цінності у відповідних звітних періодах підприємством не придбавались, не продавались, а їх залишки на підприємстві відсутні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Релан»необхідних умов для виконання будівельно-підрядних робіт за Договором в силу відсутності у нього відповідної кількості працівників, основних засобів та нематеріальних активів, що свідчить про лише документальне оформлення господарських операцій між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»та ТОВ «Релан»та, відповідно, про необґрунтованість отриманої в результаті податкової вигоди ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон».
Судом не приймається посилання позивача на залучення ТОВ «Релан»до виконання будівельно-монтажних робіт за Договором інших осіб (субпідрядників) за власним вибором, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування вказаних обставин.
Крім того, судом встановлено, що 25.06.2010 старшим слідчим СВ Дніпропетровського РУ ГУМВС України в м. Києві була порушена кримінальна справа №04-24352 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, у зв'язку з тим, що у жовтні 2007 року невідомі особи з метою прикриття незаконної діяльності створили ТОВ «Релан», що знаходиться за юридичною адресою м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101, в результаті чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду у розмірі 140999 грн.
Таким чином, з матеріалів справи видно, що ТОВ «Релан»носить ознаки фіктивності, а головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»податкового кредиту та валових витрат, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.
З огляду на викладене, вказаний Договір підряду № 59/СП від 28.09.2007 між ТОВ «Релан»та ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, а відтак у ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»були відсутні належні правові підстави для віднесення витрат за вказаним договором до валових витрат, а також для віднесення сум ПДВ, перерахованих на підставі цього договору ТОВ «Релан», до складу податкового кредиту, з огляду на таке.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до абз. 1 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Водночас, відповідно до змісту пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, при цьому за змістом п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З огляду на відсутність у суб'єктів господарювання правових підстав для здіснення господарських операцій на виконання нікчемного цивільно-правового договору, а також враховуючи, що у випадку проведення таких операцій сторони відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України зобов'язані повернути одна одній усе, що було отримано на підставі недійсного договору, суд приходить до висновку про відсутність у такому випадку підстав для виникнення у сторін податкових зобов'язань з огляду на відсутність об'єкту оподаткування, встановленого пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».
За таких умов, податкові накладні, на основі яких позивач сформував спірний податковий кредит з ПДВ у розмірі 8323125,00 грн., були виписані ТОВ «Релан»з порушенням абз. 1 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з огляду на відсутність у нього відповідних податкових зобов'язань з ПДВ, а відтак у ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»були відсутні належні правові підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 8323125,00 грн., сплачених ТОВ «Релан»на підставі нікчемного Договору.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
При цьому, відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
З огляду на відсутність у суб'єктів господарювання правових підстав для здіснення господарських операцій на виконання нікчемного цивільно-правового договору, а також враховуючи, що у випадку проведення таких операцій сторони відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України зобов'язані повернути одна одній усе, що було отримано на підставі недійсного договору, суд приходить до висновку про відсутність у такому випадку підстав для складання відповідних первинних документів у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За таких умов, витрати ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»у розмірі 6887500,00 грн., здійснені на підставі нікчемного Договору, на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не були підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.
Крім того, як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, до складу валових витрат ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»за 1 квартал 2008 року безпідставно віднесено витрати, понесені у 1-3 кварталах 2007 року на суму 4022688,00 грн., в результаті чого на порушення п.п. 5.1, 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати за 1 квартал та в цілому за 2008 рік на суму 4022688,00 грн.
Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Враховуючи, що ДПІ у Шевченківському районі міста Києва під час проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»було встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 4022688,00 грн., суд приходить до висновку про наявність у позивача відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобов'язання сплатити штраф у розмірі 502836,00 грн.
Судом не береться до уваги посилання позивача на самостійне коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток шляхом відображення суми валових витрат у розмірі 4022688,00 грн., здійснених у 1-3 кварталах 2007 року, у складі декларації за 1 квартал 2008 року як на підставу для звільнення від відповідальності з огляду на те, що, по-перше, позивачем не надано суду відповідної податкової декларації на підтвердження факту самостійного коригування податкових зобов'язань; по-друге, Актом планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»за період з 04.11.2004 по 30.09.2007 №743/23-02/33194914 від 20.03.2008 встановлено правильність відображення задекларованих показників (в тому числі, валових витрат) у деклараціях за 1-3 квартали 2007 року.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення №0004912308/0 від 31.08.2009, №0004922308/0 від 31.08.2009, №0004912308/1 від 11.11.2009, №0004922308/1 від 11.11.2009, №0004912308/2 від 27.01.2010, №0004922308/2 від 27.01.2010, №0004912308/3 від 07.04.2010, №0004922308/3 від 07.04.2010 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяОСОБА_1