ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 жовтня 2015 року № 826/10590/15
Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1488-17 від 21.04.2015 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було правових підстав для нарахування податкового зобов'язання по земельному податку у зв'язку з відсутністю земельної ділянки у власності чи користуванні позивача. Позивач стверджує про відсутність у нього об'єкта оподаткування земельним податком, оскільки згідно даних Державного земельного кадастру України земельна ділянка, на якій розташована будівля, що належить позивачу на праві власності, за ФОП ОСОБА_1 не реєструвалась, а технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування не свідчить про право власності чи право користування земельною ділянкою та не є правовстановлюючим документом, що посвідчує такі права.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 з 18.11.2002 року зареєстрована як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в податкових органах як суб'єкт господарської діяльності.
7 червня 2005 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як покупцем, та Відкритим акціонерним товариством "Завод "КІНАП", як продавцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення виробничого корпусу №1 (літера "Б") та частину нежилих приміщень виробничого корпусу № 1 (літера "Б"), розташовані по АДРЕСА_1, договір нотаріально посвідчений. Право власності позивача на вказані об'єкти нерухомості зареєстровано Київським МБТІ 4 липня 2005 року. За договором купівлі-продажу до ОСОБА_1 перейшло право власності нежитлових приміщень.
21 квітня 2015 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення рішення № 1488-17, згідно якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за земельний податок з фізичних осіб у розмірі 70 275, 08 грн.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
В силу ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст.285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 286.5 вказаної статті визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.
В силу п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Згідно п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1, згідно реєстраційного посвідчення №011304, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04 липня 2005 року, зареєстровано за ОСОБА_1 на праві приватної.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про правомірне винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві №1488-17 від 21.04.2015 р., оскільки в силу п.286.6 ст.286, п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України обов'язок по сплаті плати за землю покладено на позивача як власника об'єктів нерухомого майна та внаслідок реєстрації за позивачем згідно технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.
У відповідності до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У відповідності до п.п.56.1, 56.2 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 158-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Суддя М.А. Бояринцева