ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 вересня 2015 року № 826/10419/15
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Київ по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека"
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство "Комсервіс-безпека" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22 грудня 2014 року № 0021741501.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на конституцію України, Податковий кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією в Облонському районі Головного управління ДФС у м. Києві при проведенні перевірки Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека" безпідставно зроблений висновок щодо неправомірного віднесення до податкового кредиту у жовтні 2014 року податкових накладних на суму 366 666, 67 грн., оскільки підприємством сплачено податкові зобов"язання до проведення камеральної перевірки та подано скаргу до податкового органу, а за порушення податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Фавор-Приват» позивач не несе відповідальності.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 678 та зазначив, що Приватним підприємством "Комсервіс-Безпека" при подачі декларації з ПДВ за жовтень 2014 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Фавор-Приват", які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Приватне підприємство "Комсервіс-Безпека" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі п.200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека" .
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт від 9 грудня 2014 року № 1233/26-54-15-01-11-35900097, яким встановлено порушення Приватним підприємствома "Комсервіс-Безпека": п.п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Приватним підприємством "Комсервіс-Безпека" занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року на загальну суму 366 667 грн., оскільки позивачем сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Так, згідно акту перевірки, при опрацюванні ІС "Податковий блок" відповідачем було встановлено розбіжності, що свідчать про порушення п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: включено до складу податкового кредиту Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека" за звітній період жовтень 2014 року податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкова накладна від 31 жовтня 2014 року № 18 на суму ПДВ 110 000 грн., податкова накладна від 31 жовтня 2014 року № 19 на суму ПДВ 114 666, 67 грн. та податкова накладна від 31 жовтня 2014 року № 20 на суму ПДВ 142 000 грн.
Враховуючи наведене, відповідач прийшов до висновку про неправомірність включення до податкову кредиту у жовтні 2014 року загальну суму ПДВ 366 666, 67 грн.
На підставі складеного акту перевірки 22 грудня 2014 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0021741501, яким збільшено Приватному підприємству "Комсервіс-Безпека" суму грошового зобов'язання в розмірі 458 334 грн., з якої: за основним платежем - 366 667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 91 667 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14010100.
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
1 жовтня 2014 року між Приватним підприємством "Комсервіс-Безпека", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фавор-Приват», як виконавцем, укладено договір № 1014-3/3, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги в обсязі та на умовах договору.
На виконання умов договору № 1014-3/3 Приватне підприємство "Комсервіс-Безпека" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фавор-Приват» підписали акти надання послуг: № 18 від 31 жовтня 2014 року на суму 660 000 грн.; № 19 від 31 жовтня 2014 року на суму 688 000 грн.; № 20 від 31 жовтня 2014 року на суму 852 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фавор-Приват» виписало на користь позивача податкові накладні: № 18 від 31 жовтня 2014 року на загальну суму 660 000 грн., в тому числі ПДВ - 110 000 грн.; № 19 від 31 жовтня 2014 року на загальну суму 688 000 грн., в тому числі ПДВ - 114 666, 67 грн.; № 20 від 31 жовтня 2014 року на загальну суму 852 000 грн., в тому числі ПДВ - 142 000 грн.
На підтвердження оплати наданих послуг позивач надав платіжні доручення за листопад 2014 року, копії яких залучено до матеріалів справи, а також платіжне доручення № 1357 від 27.11.2014 року про сплату ПДВ за жовтень 2014 року у розмірі 23 731 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року № 9067695808 від 20 листопада 2014 року, додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" № 9067695862 від 20 листопада 2014 року, додаток 1 "Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ" № 9067695817 від 20 листопада 2014 року, додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄДРПН)" № 9067695816 від 20 листопада 2014 року, реєстр накладних та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року №9067695835 від 20 листопада 2014 року.
В судовому засіданні представник відповідача послався на ті обставини, що позивачем до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну не було додано копії товарних чеків або інші розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Проте, суд не приймає до уваги доводи податкового органу виходячи з наступного.
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання - контрагентом позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Суду пред"явлено наступні докази: платіжні доручення за листопад 2014 року про оплату послуг згідно договору № 1014-3/3 від 01.10.14 року з ПДВ, копії яких залучено до матеріалів справи, а також платіжне доручення № 1357 від 27.11.2014 року про сплату ПДВ за жовтень 2014 року. Враховуючи, що перевірка проведена у грудні 2014 року, то суд критично відноситься до тверджень відповідача щодо ненадання позивачем підтверджуючих документів до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄДРПН), що є підставою для включення зазначених сум ПДВ до податкового кредиту.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22 грудня 2014 року № 0021741501.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» (код ЄДРПОУ 35900097) судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева