05 жовтня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3144/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Войтович І.І.,
при секретарі - Сердюк О.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
До Херсонського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1А.) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.08.2015 р. №0003111703.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та зазначили, що 27.08.2015 р. позивачем отримано поштою податкове повідомлення - рішення №0003111703 від 18.08.2015 р., яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 210855,60 грн. Вважає зазначене податкове повідомлення - рішення таким, що прийнято з порушенням норм законодавства. Зокрема, контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки, а саме ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України, внаслідок чого прийнято неправомірний акт перевірки від 25.06.2015 р . №282/21-03-17-03/НОМЕР_1. Просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Вважає прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період з 12.06.2015 р. по 18.06.2015 р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.
За результатами даної перевірки складено акт від 25.06.2015 року №282/21-03-17-03/НОМЕР_1 (далі - акт). (а.с. 7-12).
З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), платником податку не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 996309,95 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 168684,48 грн.
Також, перевіркою встановлено порушення п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником податків - ОСОБА_1 до ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області не надана у встановлені законодавством терміни податкова декларація про майновий стан і доходи.
На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003111703 від 18.08.2015 р., яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 210855,60 грн.
Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Абзацом д) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
З акту перевірки вбачається, що саме вказаною нормою (абз.д) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України) фактично було обґрунтоване спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ про донарахування позивачу податкових зобов'язань.
Разом з тим, вказаний абз. д) є складовою пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо, і фактично визначає один з видів такого додаткового блага.
Згідно п.п.5.1,5.2 ст.5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), визначено значення понять, в якому ці поняття вживаються в цьому Кодексі.
Так, відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з п.п.14.1.47 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно- правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Суд зазначає, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
Судом встановлено, що 18 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11336119000. Сума наданого кредиту становить 145 000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 732 250,00 грн.
Позивачем за зазначеним кредитним договором, відповідно наданої до суду банківської виписки, сплачено 158789,68 дол. США (405 265,68 дол. США - 122 029,00 дол. США - 124 447,00 дол. США, ці суми є внутрішніми переміщеннями між банком та колекторським агентством і які позивач фактично не сплачував) що в еквіваленті становить 768 343,20 грн.
Таким чином, в результаті реалізації договірних правовідносин між Банком та Позивачем останнім було повернуто Банку суму більшу, ніж була отримана ним в якості кредиту, тобто у позивача внаслідок вказаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, а тому у нього і відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст..14, п.163.1 ст. 163, п.164.1 ст.164 ПК України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №815/1849/14, який виніс постанову 02.07.2014 р., яка підтверджена Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 р. по справі К/800/40206/14.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення №0003111703 від 18.08.2015 р., прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.
Частиною1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області №0003111703 від 18.08.2015 року, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 211 025,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 168684,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 42341,12 грн.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань сплачений ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_1) судовий збір в сумі 2110, 26 грн. (Дві тисячі сто десять гривень 26 коп.) шляхом безспірного списання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 жовтня 2015 р.
Суддя Войтович І.І.
кат. 8.3.2