Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
07 жовтня 2015 р. № 820/8043/15
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного науково-виробничого підприємства "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.03.2015 р. - №0000461501, №0000471501 та від 12.06.2015 р. - №0000871501, прийняті відносно нього.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.
Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень-листопад 2014 р. та суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 р., за результатами якої 20.02.2015 р. був складений акт за № 549/20-31-15-01-10/14308730, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:
- п. 187.1 ст.187, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за №185/24962, встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на вартість у сумі 97742,6 грн.;
- п.198.2 ст.198 та п.187.8 ст.187 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником було завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у загальній сумі 403498 грн.;
- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством неправомірно сформований податковий кредит по відносинам з контрагентами за січень-листопад 2014 року на загальну суму ПДВ 80926 грн.;
- п.201.6 ст.201, ст.185, ст.187, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в частині взаємовідносин з ПТ "Фаетон: Владимиров,Барнаш" на загальну суму 21733 грн.
За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: від 11.03.2015 р. - №0000461501, №0000471501 та від 12.06.2015 р. - №0000871501.
Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.
Так, в мотивувальній частині акту даної перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ЛЮКС ОСОБА_3", ТОВ "АЛАМЕДА", ТОВ "Сігма ЕК", ТОВ "БАЛКАНТЕХ", ТОВ "ТЕХ-ТРЕЙДІНГ", МНТК "ПРАКТІКА", ТОВ "ВАЙТОН ТРАНС" на підставі відповідних укладених між сторонами договорів.
Як вбачається із доказів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентами, що базується на наступному:
- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 2196/26-55-22-09/39035004 від 01.08.2014 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аламеда";
- акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 3051/20-30-22-03/20-30-22-03/38279165 від 31.07.2014 р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Балкантех";
- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1284/26-55-22-09/38748848 від 08.05.2014 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХ-ТРЕЙДІНГ";
- довідка Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №2766/20-38-22-04-08/14071630 "Про результати проведення зустрічної звірки МНТК "ПРАКТІКА".
Також, на думку податкового органу підприємством, в порушення п.187.8 ст.187, п.198.2 ст. 198 ПКУ, включення до податкового кредиту відповідних вантажно-митних декларацій на загальну суму 8188880 грн., в т.ч. ПДВ 403497,6 грн., призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на загальну суму 403497,60 грн.
Дані обставини були покладена відповідачем в обгрунтування порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, що на думку суду є безпідставним, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до ст. 198.1 ПКУ, підприємством позивача внесено в реєстр (включено в податковий кредит) суми ПДВ, сплачені митним органам на підставі вантажних митних декларацій (ВМД), які позивачем були оформлені в останні дні місяця, внаслідок чого вони фізично не могли бути відображені в місяці їх оформлення. Слід звернути увагу на те, що ВМД, які дають право на формування підприємству податкового кредиту, були оформлені ним в період, за котрий заявлене бюджетне відшкодування.
Таким чином, згідно до п.198.2 ст.198 ПКУ, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.187.8 ст.198 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
Згідно абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПКУ, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При судовому розгляді встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.
Виконання умов вищезазначених угод підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.
В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.
Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на акти стосовно контрагентів позивача, які не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.
Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.
Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.03.2015 р. - №0000461501, №0000471501 та від 12.06.2015 р. - №0000871501, прийняті щодо Державного науково-виробничого підприємства "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР".
Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Державного науково-виробничого підприємства "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР"(61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика, 8, код ЄДРПОУ: 14308730) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 09.10.2015 року.
Суддя Самойлова В.В.