07 жовтня 2015 р. Справа № 814/1644/15
Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними дії ГУ ДФС України у Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_2 в надані відкритої публічної інформації, а саме:
- щодо юридичних та фізичних осіб (ФОП) з якими Миколаївська міська рада уклала договір оренди землі та які є систематичними боржниками по несплаті орендної плати за землю станом на 17.03.2015 р. (надати найменування юридичних та фізичних (ФОП) осіб та суму боргу).
- щодо юридичних та фізичних осіб (ФОП) з якими Миколаївська міська рада уклала договір оренди землі, в яких борг складає більш ніж 100 тис. грн. за несплату орендної плати за землю станом на 17.03.2015 р. (надати найменування юридичних та фізичних (ФОП) осіб та суму боргу).
Зобов'язання Головне управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області, надати ОСОБА_2 протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності рішенням суду відкриту публічну інформацію, а саме:
- щодо юридичних та фізичних осіб (ФОП),з якими Миколаївська міська рада уклала договір оренди землі та які є систематичними боржниками по несплаті орендної плати за землю станом на 17.03.2015 р. (надати найменування юридичних та фізичних (ФОП) осіб та суму боргу).
- щодо юридичних та фізичних осіб (ФОП).з якими Миколаївська міська рада уклала договір оренди землі, в яких борг складає більш ніж 100 тис. грн. за несплату орендної плати за землю станом на 17.03.2015 р. (надати найменування юридичних та фізичних (ФОП) осіб та суму боргу).
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_2 в наданні відкритої публічної інформації, а саме:
- щодо юридичних та фізичних осіб (ФОП), з якими Миколаївська міська рада уклала договір оренди землі та які є систематичними боржниками по несплаті орендної плати за землю станом, на 17.03.2015 р. (надати найменування юридичних та фізичних (ФОЛ) осіб та суму боргу);
- щодо юридичних та фізичних осіб (ФОП), з якими Миколаївська міська рада уклала договір оренди землі, в яких борг складає більш ніж 100 тис. грн. за несплату орендної плати за землю станом на 17.03.2015 р. (надати найменування юридичних та фізичних (ФОЛ) осіб та суму боргу);
Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області, надати ОСОБА_2 протягом 5 робочих днів і дня) набрання чинності рішенням суду відкриту публічну інформацію, а саме:
- щодо юридичних та фізичних осіб (ФОП), з якими Миколаївська міська рада уклала договір оренди землі та які є систематичними боржниками по несплаті орендної плати за землю станом на 17.03.2015 р. (надати найменування юридичних та фізичних (ФОП) осіб та суму боргу);
- щодо юридичних та фізичних осіб (ФОП), з якими Миколаївська міська рада уклала договір оренди землі, в яких борг складає більш ніж 100 тис. грн. за несплату орендної плати за землю станом, на 17.03.2015 р. (надати найменування юридичних та фізичних (ФОП) осіб та суму боргу).
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений згідно квитанції № 0.0.388629192.1 від 21.05.2015 року судовий збір в сумі 73,08 грн.
В апеляційній скарзі Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату , час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що 17 березня 2015 року позивач звернулась до Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області із запитом на інформацію в межах Закону України "Про доступ до публічної інформації", в якому просить вказати юридичних та фізичних осіб (ФОП), з якими Миколаївська міська рада уклала договір оренди землі та які є систематичними боржниками по несплаті орендної плати за землю станом на 17.03.2015 р. (надати найменування юридичних та фізичних (ФОГІ) осіб та суму боргу), а також вказати юридичних та фізичних осіб (ФОП), з якими Миколаївська міська рада уклала договір оренди землі, в яких борг складає більш ніж 100 тис. гри. за несплату орендної плати за землю станом на 17.03.2015 р. (надати найменування юридичних та фізичних (ФОП) осіб та суму боргу).
20 березня 2015 року відповідач надав лист-відповідь на запит №4301/14-29-23-52, згідно якого позивачу було відмовлено в надані запитуваної інформації.
Відповідач у вищезазначеному листі, посилається на конфіденційність інформації, що була запитана позивачем та водночас зазначає, що пунктом 7 Закону України на пунктом 7 Закону України від 28.12.14 № 71 -VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" доповнено п. 35.4 Податкового кодексу України, згідно з яким на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику - Державну фіскальну службу України, покладено повноваження з оприлюднення інформації, зокрема, щодо суб'єктів господарювання, які мають податковий борг. Розміщувати інформацію про боржників з податкових та митних платежів перед бюджетом передбачено на офіційному сайті веб-порталі ДФС України. Для реалізації зазначеної норми передбачено затвердження форми інформації про суб'єктів господарювання, які мають податковий борг, та порядку оприлюднення такої інформації.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ГУ ДФС України у Миколаївській області визнається розпорядником інформації і має обов'язок надавати публічну інформацію за запитами на інформацію, а також із обов'язку відповідача надати публічну інформацію запитувану позивачем, оскільки, запитувана позивачем інформація стосується розпорядження бюджетними коштами, у вигляді податкових надходжень до бюджету та заборгованості з них, доступ до якої гарантовано ч. 5 ст. 6 закону України "Про доступ до публічної інформації", у зв'язку позовні вимоги є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Судом першої інстанції з ретельним дослідженням фактичних обставин справи, а також з урахуванням наказу Міністерства фінансів України від 13.02.15 № 67 "Про затвердження форм інформації щодо сплати податків суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, які є платниками рентної плати за користування надрами; інформації щодо суб'єктів господарювання, які мають податковий борг, та порядку їх оприлюднення" вірно з'ясовано, що Головне управління ДФС України у Миколаївській області визнається розпорядником інформації і має обов'язок надавати публічну інформацію за запитами на інформацію.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач відмовляючи ОСОБА_2 у надані запитуваної інформації, посилається на конфіденційність інформації та водночас зазначає, що пунктом 7 Закону України на пунктом 7 Закону України від 28.12.14 № 71 -VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" доповнено п. 35.4 Податкового кодексу України, згідно з яким на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику - Державну фіскальну службу України, покладено повноваження з оприлюднення інформації, зокрема, щодо суб'єктів господарювання, які мають податковий борг. Розміщувати інформацію про боржників з податкових та митних платежів перед бюджетом передбачено на офіційному сайті веб-порталі ДФС України. Для реалізації зазначеної норми передбачено затвердження форми інформації про суб'єктів господарювання, які мають податковий борг, та порядку оприлюднення такої інформації.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до публічної інформації з обмеженим доступом відноситься:1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (ч.5 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Обмеження щодо наведеної інформації може бути застосовано у випадку передбачену ч.2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" і лише з мотивів попередження шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Згідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 14 даного Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що інформація запитувана позивачем стосується розпорядження бюджетними коштами, у вигляді податкових надходжень до бюджету та заборгованості з них, а тому такий доступ гарантовано ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості відмови з посиланням на конфедеційнійсть запитуваної інформації, а також на те, що зазначена інформація не є інформацією про розпорядження бюджетними коштами, колегію суддів не беруться до уваги, оскільки зроблено внаслідок хибного розуміння положень норм законодавства.
Разом з цим, згідно ч.2 ст. 5 Закону України "Про захист персональних даних" відомості про фізичну особу (персональні дані) можуть бути віднесені до конфіденційної інформації як самою особою, так і безпосередньо законом . До конфіденційної інформації віднесено, зокрема: інформацію про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адресу, дату і місце народження (ч.2 ст. 11 Закону № 2657-XII); відомості про місце проживання або місце перебування особи (ч.8 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").
За правилами ч.7 ст. 6 Закону обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Виходячи з положень цієї норми, розпорядник інформації у випадку, коли в документі міститься інформація з обмеженим доступом, зобов'язаний надати не документ, а інформацію, доступ до якої необмежений.
Відтак, враховуючи правила ч.2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", колегія суддів приходить до висновку, що запитувана інформація, в даному випадку не належить до публічної інформації.
Отже, з'ясовані та перевірені у ході апеляційного розгляду справи фактичні обставини, свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, й відповідно правильного висновку дійшов суд першої інстанції про задоволення позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, та не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: К.В. Кравченко