06 жовтня 2015 р. Справа № 876/5775/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
участю секретаря Андрушківа І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, помічника Голови Служби безпеки України (з режиму), начальника Управління режиму , документального забезпечення та контролю Федірка В. про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності , зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_1 22.10.2012року звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: 1. визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність Служби безпеки України, пов'язані з: 1.1. необґрунтованим обмеженням у наданні інформації по запиту від 03.102012 року №855-К/12; 1.2. вчиненням йому перешкод у доступі до відомостей, котрі його стосуються і надання яких передбачено законом; 1.3. приховуванням Інформації, котра може свідчити про незаконне збирання і накопичення конфіденційної інформації про його особу; 1.4. ігноруванням і умисним невиконанням вимог Конституції України та Закону України "Про доступ до публічної інформації". 2. визнати протиправними рішення та дії (бездіяльність) помічника Голови Служби (з режиму) - начальника Управління режиму, документального забезпечення і контролю Служби безпеки України Федірка В., якими: 2.1. безпідставно і неправомірно відмовлено йому листом №22/4/К-307-п/51 від 12.10.2012 року у задоволенні запиту на інформацію; 2.2. свідомо не надано йому повну і об'єктивну інформацію по питаннях, викладених у запиті від 03.102012 року № 855-К/12; 2.3. надано необґрунтовану законодавчо непідкріплену відповідь на запит від 03.10.2012 року № 855-К/12. 3. зобов'язати Службу безпеки України надати повну, вичерпну і об'єктивну інформацію на запит від 03.10.2012 року № 855-К/12.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 03.12.2012 року ним було направлено Голові СБУ Калініну І. запит на інформацію № 855-К/12, у задоволенні якого 12.10.2012 року йому листом № 22/4/К-307-п/51 було відмовлено. Зазначає, що у відповіді, яку склав помічник Голови СБУ Федірко В., не зазначено жодної конкретної норми, яка б узаконювала та обґрунтовувала підстави відмови у наданні інформації, відповіді на запитувану інформацію відповідачами не надано. За таких обставин позивач вважає, що порушено його право на інформацію, право на об'єктивний розгляд запиту і відповідь на такий запит. Відтак, просив позов задовольнити.
Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 року в задоволенні позовної заяви -- відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує , що 03.12.2012 року ним було направлено Голові СБУ Калініну І. запит на інформацію № 855-К/12, у задоволенні якого 12.10.2012 року йому листом № 22/4/К-307-п/51 було відмовлено. Зазначає, що у відповіді, яку склав помічник Голови СБУ Федірко В., не зазначено жодної конкретної норми , яка б узаконювала та обґрунтовувала підстави відмови у наданні інформації, відповіді на запитувану інформацію відповідачами не надано. За таких обставин позивач вважає, що порушено його право на інформацію, право на об'єктивний розгляд запиту і відповідь на такий запит.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі , як суб'єкти владних повноважень , при наданні позивачу відповіді на його запит № 855-К/12 від 03.10.2012 року діяли у повній відповідності , як до Законів України "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про контррозвідувальну діяльність", так і до підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, Інструкції про порядок надання публічної інформації, що міститься в матеріалах контррозвідувальної чи оперативно-розшукової діяльності, при розгляді в Службі безпеки України інформаційних запитів. При прийнятті рішення про відмову у наданні публічної інформації позивачу ними враховано специфіку такої інформації щодо проведення стосовно певної особи контррозвідувальної чи оперативно-розшукової діяльності (до прийняття рішення за наслідками такої діяльності) або її не проведення.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Служби безпеки України Калініна І. з запитом на інформацію за вих. № 855-К/12 щодо надання відомостей про збирання і накопичення інформації про особу, проведення стосовно нього оперативно-розшукових, контррозвідувальних та інших заходів, якими обмежуються права і свободи людини. В даному запиті позивач просив повідомити йому, чи проводяться в даний час Службою безпеки України та її регіональними підрозділами стосовно нього та членів його родини оперативні заходи, спрямовані на збирання і накопичення інформації про них; чи здійснюється в даний час стосовно нього комплекс оперативних заходів в межах оперативно-розшукової або контррозвідувальної справ, якими обмежуються його права і свободи; чи ініціювала Служба безпеки України проведення вищезазначених заходів перед іншими державними структурами, в повноваження яких також входить здійснення правоохоронних заходів та контролюючих функцій.
Доказами опрацювання інформаційного запиту позивача є наявні в матеріалах справи копії листів № 40/17-37 та 22/4/К-307-п/51 з переписки щодо вказаного запиту ОСОБА_1 між Управлінням режиму, документального забезпечення і контролю Служби безпеки України та Управління забезпечення спеціального оперативного обліку (УЗСОО) Служби безпеки України, уповноважений працівник якого прозвітував про опрацювання запиту.
За наслідками вказаного опрацювання ОСОБА_1 12.10.2012 року надано відповідь за вихідним номером 22/4-307-п/51, згідно якої Управління режиму, документального забезпечення і контролю Служби безпеки України в особі помічника Голови СБУ Федірка В. повідомило позивача, що його запит не підлягає задоволенню, оскільки законодавством про контррозвідувальну та оперативно-розшукову діяльність забороняється оприлюднювати або надавати інформацію щодо проведення стосовно певної особи контррозвідувальної чи опеперативно-розшукової діяльності (до прийняття рішення за результатами такої діяльності) або її не проведення.
Згідно преамбули Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI, цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Зігдно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", його метою є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Статтею 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", передбачено право кожної особи: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Розпорядники інформації (до яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону належать органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання), які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також, у разі потреби, перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Згідно до ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Розпорядник інформації, згідно ч. 1 ст. 20 Закону, має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Право запитувача на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації передбачено ч. 2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та полягає у праві оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Служба безпеки України, відповідно до ст. 1 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року № 2229-XII, це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
На Службу безпеки України положеннями ст. 2 вказаного Закону покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
У пункті 8 ст. 25 Закону України "Про Службу безпеки України" закріплено право Служби безпеки України, її органів і співробітників для виконання покладених на них обов'язків проводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".
Згідно ст. 1 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року № 2135-XII, завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів (стаття 2).
Пунктом 10 ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.
Законом України "Про контррозвідувальну діяльність" від 26 грудня 2002 року № 374-IV дано визначення контррозвідувальної діяльності як спеціального виду діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України (стаття 1).
У відповідності до ст. 9 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність", забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або не проведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів.
У відповідності до п. 2.1, 2.5 Інструкції про порядок надання публічної інформації, що міститься в матеріалах контррозвідувальної чи оперативно-розшукової діяльності, при розгляді в Службі безпеки України інформаційних запитів, затвердженої наказом СБУ від 15.06.2011 року № 236/ДСК, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 року за № 755/1, запити на інформацію, що надходять на адресу СБУ, попередньо опрацьовуються, реєструються та обліковуються в Управлінні режиму, документального забезпечення та контролю або режимно-секретному підрозділі регіонального органу чи органу військової контррозвідки. Якщо у запиті йдеться про надання запитувачу інфорації про проведення (не проведення) стосовно нього контррозвідувальної чи оперативно-розшукової діяльності (конкретних заходів), Управління режиму, документального забезпечення та контролю або режимно-секретний підрозділ невідкладно передає запит у Центральному управлінні та органах військової контррозвідки - до Управління забезпечення спеціального оперативного обліку, у регіональному органі - до підрозділу забезпечення спеціального оперативного обліку.
Після отримання з Управління забезпечення спеціального оперативного обліку або підрозділу забезпечення спеціального оперативного обліку запиту та повідомлення уповноважений співробітник Управління режиму, документального забезпечення та контролю або режимно-секретного підрозділу готує проект відповіді, у якій зазначається, що запит не підлягає задоволенню, оскільки законодавством про контррозвідувальну та оперативно-розшукову діяльність забороняється оприлюднювати або надавати інформацію щодо проведення стосовно певної особи контррозвідувальної чи оперативно-розшукової діяльності (до прийняття рішення за результатами такої діяльності) або її не проведення.
Згідно ст. 19 Конституції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За результами розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та законодавчо необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було беззаперечно встановлено, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, при наданні позивачу відповіді на його запит № 855-К/12 від 03.10.2012 року діяли у повній відповідності як до Законів України "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про контррозвідувальну діяльність", так і до підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, Інструкції про порядок надання публічної інформації, що міститься в матеріалах контррозвідувальної чи оперативно-розшукової діяльності, при розгляді в Службі безпеки України інформаційних запитів. При прийнятті рішення про відмову у наданні публічної інформації позивачу ними враховано специфіку такої інформації щодо проведення стосовно певної особи контррозвідувальної чи оперативно-розшукової діяльності (до прийняття рішення за наслідками такої діяльності) або її не проведення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що відповідачами в повній мірі належними та допустимими доказами доведено правомірність вчинених ними дій при наданні відповіді на запит ОСОБА_1, не встановлено порушення відповідачами процедури надання відповіді на запит № 855-К/12 від 03.10.2012 року а, відтак , і не встановлено порушення законних прав та свобод позивача.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160 ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 року у справі № 2а-9079/12/1370 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
В.Я. Качмар