22 вересня 2015 року Справа № 876/9525/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 02 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,-
19 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо невключення сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за стаж роботи та індексації заробітної плати до розрахунку заробітної плати державного службовця для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 29 вересня 2011 року з включенням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за стаж та суми індексації заробітної плати за період з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2011 року згідно довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 30 квітня 2014 року № 06/3480, в розмірі 88,5 відсотків від суми заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про державну службу». При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 02 вересня 2014 року поновлено строк звернення до суду та позов задоволено. Постанова мотивована тим, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода за стаж роботи та індексація заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця, є структурою заробітної плати для нарахування пенсії, і оскільки з цих виплат нараховані та сплачені страхові внески, вони як наслідок підлягають включенню до складу заробітної плати для призначення пенсії. На думку суду, причини пропуску слід визнати поважними, оскільки позивач є пенсіонером, з заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулась після того, як дізналась про порушення своїх прав.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
На обгунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається із посадового окладу, доплат за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок. Обчислення пенсії відповідно до ст. 37 Закону здійснюється з урахуванням вищезазначених складових заробітної плати державного службовця та призначається у розмірі 80% від заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Такі виплати як матеріальна допомога на оздоровлення, грошові винагороди та індексація заробітної плати не являються постійною виплатою, тому ці виплати в розумінні ч.2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» не є складовою частиною заробітної плати.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 вересня 2009 року ОСОБА_1 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
З матеріалів справи, зокрема із відповіді Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі від 15.05.2014 року р. №27/я-11 вбачається, що при розрахунку пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошові винагороди та індексація заробітної плати при розрахунку пенсії не враховувалися.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплати, доходу), на які відповідно до вказаних Законів нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці, при цьому враховується основна і додаткова заробітна плата, визначена Законом України «Про оплату праці» (далі -Закон № 3723-ХІІ).
Таким чином, матеріальна допомога, грошова винагорода за працю в органах державної влади та індексація заробітної плати є частиною заробітної плати посадових осіб, виплачуються за рахунок та в межах фонду оплати праці, передбаченого в Державному бюджеті України, враховуються під час обчислення середнього заробітку, на них нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому останні повинні враховуватися при обчисленні пенсії державного службовця.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права з наступних підстав.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється нормами Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ст.37 вказаного Закону на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Відповідно до ч.ч.2, 6 ст.33 Закону № 3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Також слід врахувати, що згідно пункту 1 частини першої статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Оскільки страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 10 місяців 28 днів, з них 18 років 06 місяців 08 днів становить стаж державної служби, що підтверджується довідкою Тернопільського міського центру зайнятості № 06/5074 від 28.09.2011 року, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та приходить до висновку, що позивачу слід провести перерахунок пенсії з розрахунку 88,5% від суми заробітної плати з урахуванням усіх видів оплати праці, на які були нараховані та сплачені страхові внески.
Разом з тим колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інших строків звернення до суду за захистом порушених прав, до спірних правовідносин слід застосувати положення ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено шестимісячний строк звернення до суду.
При цьому, відповідно до змісту наведених норм визначальною умовою початку перебігу строку звернення до суду є момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановив суд, про призначення складових заробітної плати, врахованих при обчисленні розміру її пенсії та сам розмір пенсії ОСОБА_1 було відомо при поданні зави про призначення пенсії та після її отримання. Отже, з цього часу вона повинна була дізнатись про порушення відповідачем її прав.
Враховуючи наведене вище та те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 19 червня 2014 року, колегія суддів дійшла висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунок призначеної пенсії з включенням до заробітку, з якого визначалась пенсія, інших видів виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за стаж та суми індексації заробітної плати) за період з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2011 року згідно довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 30 квітня 2014 року № 06/3480, на які нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за період з 29 вересня 2011 року по 18 грудня 2013 року слід залишити без розгляду.
Суд апеляційної інстанції звертає також увагу на те, що згідно ст. 46 Конституції України, пенсія є одним із видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується. Загальне поняття пенсії визначено в ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, відповідно до якого пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі виплати пенсії. Із самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок).
Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов'язку на відповідача провести перерахунок пенсії з включенням до заробітку, з якого визначалася пенсія, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за стаж та суми індексації заробітної плати за період з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2011 року згідно довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 30 квітня 2014 року № 06/3480 в розмірі 88, 5 відсотків від суми заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 19 грудня 2013 року.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 195, 196, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 202, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі задовольнити частково.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 вересня 2014 року у справі № 607/10041/14-а - скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за стаж та суми індексації заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, згідно довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 30 квітня 2014 року № 06/3480, за період з 29 вересня 2011 року до 18 грудня 2013 року та залишити позовну заяву в цій частині без розгляду.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л. Я. Гудим
ОСОБА_2
Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2015 року.