24 вересня 2015 року Справа № 876/13724/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р, В.;
за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;
представника позивача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахта» Надія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Шахта» Надія» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
-
06 серпня 2013 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву публічного акціонерного товариства «Шахта» Надія» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26 червня 2013 року № НОМЕР_1 на суму 150648,83 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що контролюючий орган двічі нарахував штраф на штраф, що нормами податкового законодавства не припускається.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем правомірно зараховано сплачені позивачем згідно платіжних доручень № 86 від 20 січня 2012 року та № 117 від 27 січня 2012 року коштів на погашення податкових зобов'язань, а також враховано від'ємне значення податкової декларації № НОМЕР_2 від 09 лютого 2012 року на погашення зобов'язань згідно податкової декларації № НОМЕР_3 від 05 травня 2010 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - публічним акціонерним товариством «Шахта» Надія», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, пояснення представника позивача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що 03 січня 2012 року ДПА у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ДВАТ «Шахта «Надія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 2/232/00178175.
Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток всього сумі 139383,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року на суму 109628,00 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 29755,00 грн.
13 січня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062301/623 форми «Р», яким згідно акту перевірки № 2/232/00178175 від 03 січня 2012 року встановлено порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток, в розмірі 174229,00 грн., в тому числі за основним платежем - 139383,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34846,00 грн.
04 червня 2013 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС проведено перевірку ПАТ «Шахта «Надія» щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання до бюджету, за результатами якої складено акт № 303/13-29-15/00178175.
Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п. 57.1. ст. 57 розділу ІІ ПК України ПАТ «Шахта «Надія» протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме на 610 календарних днів (дата виникнення податкового боргу - 20 травня 2010 року на суму - 87115,00 грн., погашена платіжним доручення № 86 від 20 січня 2012 року); на 617 календарних днів (дата виникнення податкового боргу - 20 травня 2010 року на суму - 87114,00 грн., погашена платіжним доручення № 117 від 27 січня 2012 року); на 640 календарних днів (дата виникнення податкового боргу - 20 травня 2010 року на суму - 579015,15 грн., згідно Податкової декларації з податку на прибуток № НОМЕР_2 від 09 лютого 2013 року), у зв'язку з чим визначено відповідальність згідно ст. 126 ПК України.
26 червня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 форми «Ш», яким згідно акту перевірки № 303/13-2915/001178175 від 04 червня 2013 року встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, визначеного п. 57.1. ст. 57 ПК України та на підставі ст. 126 глави 11 Розділу ІІ ПК України за затримку на 640, 617, 610 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 753244,15 грн. ПАТ «Шахта «Надія»», зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 15648,83 грн. за платежем - податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 16.1.4 ПК України, який вступив у силу з 01.01.2011 року, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ПК України).
Згідно зі ст. 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
Ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
У відповідності до ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказаною нормою Кодексу визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.
Зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 ПК України.
Згідно зі ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п. 9 ст. 87 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Вказані норми визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов'язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій податковою службою.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що оскільки ДВАТ «Шахта «Надія» платіжними дорученнями № 86, № 117 не погашало податковий борг, а сплачувало узгоджену суму грошового зобов'язання, тому СДПІ згідно з п. 9 ст. 87 Податкового кодексу України правомірно зарахувало такі кошти в рахунок погашення податкового боргу, проте безпідставно, виконуючи вимоги п. 9 ст. 87 ПК України, застосувало положення ст.126 ПК України щодо нарахування штрафу.
Колегія суддів зазначає, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.
Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
У рішенні в справі «Щокін проти України» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.» Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26 червня 2013 року № НОМЕР_1 на суму 150648,83 грн. - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» - задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року в справі № 813/6138/13-а - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Шахта» Надія» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26 червня 2013 року № НОМЕР_1.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
ОСОБА_2
Постанову складено в повному обсязі 29 вересня 2015 року