24 вересня 2015 року Справа № 876/5201/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді - Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі за позовом прокурора Верховинського району в інтересах держави в особі Верховинського районного лісгоспу до Верховинської районної ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення,-
В лютому 2015 року прокурор Верховинського району в інтересах держави в особі Верховинського районного лісгоспу звернувся до суду з адміністративним позовом до Верховинської районної ради Івано-Франківської області в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Верховинської районної ради від 30.12.2014 року «Про розгляд клопотання жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 щодо надання у приватну власність земельної ділянки лісового призначення».
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Верховинської районної ради від 30.12.2014 "Про розгляд клопотання жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 щодо надання у приватну власність земельної ділянки лісового призначення".
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив ОСОБА_1, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на невірне застосування норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарги не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні двадцять сьомої сесії шостого демократичного скликання Верховинської районної ради від 30.12.2014 року "Про розгляд клопотання жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 щодо надання у приватну власність земельної ділянки лісового призначення" прийнято рішення, відповідно до якого районна рада не заперечила в наданні жителю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 земельної ділянки, покритої лісом площею 1,96 га, за згодою Верховинського районного лісгоспу та розробку проекту землеустрою у відповідності до чинного законодавства.
Вище згадана земельна ділянка, розташована на території села Красник, Красницької сільської ради.
Дана ділянка площею 1,96 га, яка розташована на території села Красник, Красницької сільської ради згідно листа відділу Держемагенства у Верховинському районі від 15.09.2014 року, знаходиться в постійному користуванні Верховинського районного лісгоспу.
Як досліджено судом першої інстанції в якості письмового доказу по справі листа за № 46 від 04.02.2015 року, Верховинський районний лісгосп згоди на вилучення покритої лісом земельної ділянки, площею 1,96 га. ОСОБА_1, Красницького лісництва з земель лісового фонду лісгоспу не надавав у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України № 610 від 10.04.2008 року.
Крім того на запитання суду першої інстанції відповідач вказав, що при розгляді вищевказаного питання у засіданні двадцять сьомої сесії шостого демократичного скликання Верховинської районної ради від 30.12.2014 року брав участь не керівник Верховинського районного лісгоспу, як законний представник, а головний інженер, однак жодних документів, що посвідчують повноваження останнього на представлення інтересів лісгоспу районній раді пред'явлено не було.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності
Згідно вимог статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до пунктів "а", "б" частини 1 статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з ч. 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Проаналізувавши вище наведене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки земельна ділянка, площею 1,96 га розташована на території села Красник, Красницької сільської ради питання передачі її у власність повинно вирішуватись цією сільською радою, а не Верховинською районною радою.
Таким чином Верховинською районною радою при прийнятті рішення відповідно до якого районна рада не заперечує в наданні жителю ОСОБА_1 земельної ділянки покритої лісом площею 1,96 га порушені норми Земельного Кодексу України.
У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 809/696/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська
повний текст ухвали виготовлений 29.09.2015