24 вересня 2015 року Справа № 876/13045/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;
за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов'язання до вчинення дій, -
08 серпня 2013 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 про визнання неправомірними та незаконними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 13 червня 2013 року у виконавчому провадженні ВП № 2885298 про примусове виконання наказу господарського суду Львівської області № 4/33-6/2 від 14 лютого 2005 року; скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 13 червня 2013 року у виконавчому провадженні ВП № 2885298; зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 відновити виконавче провадження ВП № 2885298 про примусове виконання наказу господарського суду Львівської області № 4/33-6/2 від 14 лютого 2005 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оборотні активи підприємства може бути примусово реалізовано для задоволення вимог кредиторів, відтак дії державного виконавця при винесенні ним постанови про повернення виконавчого документа є неправомірними.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що боржник ДП «Львіввугілля» є державним підприємством, відповідно на примусову реалізацію його майна поширюються норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - публічним акціонерним товариством «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження в справі - закрити.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Розглядаючи справу, суд першої інстанцій виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони зроблені без належного з'ясування того, чи цей спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 від 13 червня 2013 року ВП № 2885298 повернено виконавчий документ стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана постанова винесена відповідачем при примусовому виконанні наказу № 4/33-6/25, виданого 14 лютого 2005 року господарським судом Львівської області.
За змістом ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із вимогами п.п.1, 7 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
У розумінні ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки у даному випадку позивачем оскаржуються дії державного виконавця стосовно виконання наказу господарського суду Львівської області, такі вимоги позивача в порядку адміністративного судочинства розгляду не підлягають.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Згідно із вимогами ч.1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За вимогами п.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року в справі № 813/6201/13-а слід скасувати та закрити провадження у справі.
Керуючись вимогами ст. ст. 41, 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» - задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року в справі № 813/6201/13-а - скасувати.
Провадження в справі № 813/6201/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов'язання до вчинення дій - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
ОСОБА_2
Ухвалу складено в повному обсязі 29 вересня 2015 року.