28 вересня 2015 року Справа № 876/2368/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Кузьмич С.М.,
судді Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2014 року у справі № 351/3202/13а, 2а/351/8/14 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління соціального захисту населення Снятинської РДА про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи і відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому повинні були виплатити одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. В зв'язку з тим, що виплата одноразової компенсації проведене у значно меншому розмірі, а ніж у передбаченому законом, тому звернувся до відповідача з вимогою про виплату недоплаченої суми допомоги, однак йому було відмовлено в цьому, а тому він звернувся до суду з даним позовом.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 197 КАС України їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з його безпідставності.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що стверджується посвідченням та вкладкою до нього. Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 893473 від 23.12.2011 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. Відповідно до експертного висновку № 10 від 24.11.2011 року захворювання пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 20.06.96 року) одноразова компенсація інвалідам ІІІ групи, захворювання яких пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС виплачується в розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат, протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату подання позову позивач не отримав одноразову компенсацію, оскільки не має на неї права так як являється лише потерпілою особою, а не учасником ліквідації аварії на Чонобильській АЕС.
Відповідно до постанови КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996 року одноразова компенсація виплачується лише учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010-2012 роки» встановлено, що норми і положення, зокрема, ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік та наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Відповідно до пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № З-рп/2012, дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Кошти на виплату вказаної доплати враховані в Державному бюджеті України у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України.
Враховуючи особливість дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.
Відтак, в даному випадку мають застосовуватись норми ЗУ «Про Державний бюджет України на відповідний рік», а не відповідні норми ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2014 року у справі № 351/3202/13а, 2а/351/8/14 без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Запотічний І.І.
ОСОБА_2