28 вересня 2015 року Справа № 876/4075/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Запотічний І.І.
судді Кузьмич С.М.
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29.01.2013 року по справі №1905/1466/2012 за позовом ОСОБА_1 до Литячівської сільської ради про визнання дій протиправними,скасування правових актів індивідуальної дії та зобов'язання передати у власність земельну ділянку, -
ОСОБА_1 09.06.2011 року звернувся до Заліщицького районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Литячівської сільської ради про визнання дій Литячівської сільської ради протиправними при прийнятті рішень №6 від 23.04.1998року про вилучення в ОСОБА_2В земельної ділянки площею 0,03 га та №8 від 31.05.2003 року в частині розміру земельної ділянки переданої в користування позивачу ОСОБА_1 площею площею 0,039 га з колишнього будинковолодіння померлої ОСОБА_2 в с.Литячі Заліщицького району,зобов'язати Литячівську сільську раду передати позивачу ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку розміром 0,42 га,що знаходилась у приватній власності покійної ОСОБА_2 в с.Литячі Заліщицького району Тернопільської області.
Позивач позовні вимоги мотивував тим ,що 23 квітня 1998 року рішенням Литячівської сільської ради № 6 частину земельної ділянки,площею 0,03 га,було незаконно вилучено з власності ОСОБА_2 без її згоди і після її смерті рішенням Литячівської сільської ради № 8 від 31.05.2003 року передано в тимчасове користування позивачу ОСОБА_1 0,39 га земельної ділянки.Вважає дані рішення незаконними,оскільки при житті ОСОБА_2 про наявність рішення про вилучення у неї частини земельної ділянки,площею 0,03 га, нічого не знала,письмового дозволу на це не давала.
Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29.01.2013 року в адміністративному позові про визнання дій протиправними,скасування правових актів індивідуальної дії та зобов'язання передати у власність земельну ділянку відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено позивачем, який вважає,що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи,а тому винесення оскаржуваної постанови суду не відповідає нормам процесуального законодавства України. Просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступного.
Згідно рішення Литячівської сільської ради Заліщицького району від 20 листопада 1993 року ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,42 га, з яких 0,25 га - під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,17 га - для веденні особистого підсобного господарства.
Рішенням Литячівської сільської ріди № 6 від 23 квітня 1998 року у ОСОБА_2 вилучено земельну ділянку, площею 0,03 га, так як такою земельною ділянкою вона не користується, оскільки її не має в натурі, та надано в постійне користування земельну ділянку, площею 0,21 га, в урочищі "За школою" загальної площі 0,60 га.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про те, що при житті ОСОБА_2 нічого не знала про вилучення у неї 0,03 г земельної ділянки, так як дані покази спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_3,який працював сільским головою Литячівської сільської ради, та ОСОБА_4, яка працювала землевпорядником Литячівської сільської ради, які в судовому засіданні першої інстанції пояснили, що при контрольному обмірі земельних ділянок у жителів сЛитячі Заліщицького району було виявлено, що у . користуванні ОСОБА_2 знаходиться не 0,42 га, а 0,39 га земельної ділянки, про що було повідомлено ОСОБА_2, яка була присутня при обмірах, і запропоновано їй додати 0,21 га земельної ділянки в полі, з чим вона погодилася. Питання про вилучення у ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,03 га виносилось на розгляд сесії Литячівської сільської ради, ніяких претензій до сільської ради вона не мала і погодилася з рішенням сільської ради. Дане рішення Литячівської сільської ради про впорядкування розмірів земельних ділянок стосувалося не тільки ОСОБА_2, а й інших жителів с.Литячі Заліщицького району, фактичні розміри земельних ділянок яких не співпадали з розмірами,які були вказані у відповідних рішеннях сільської ради.
Відповідно до ст.12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу: в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальн6ої власності відповідно до цього кодексу.
У відповідності до ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок.
Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Статтею ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 18 грудня 1992 року було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, у натурі (на місцевості) виконують землевпорядні організації на замовлення рад, після чого громадяни одержують державний акт на право власності на землю.
На час смерті ОСОБА_2 право власності чи право користування спірною земельною ділянкою останньою оформлено не було, державний акт на право власності на земельну ділянку не був виданий.
Слід зазначити, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує це право, та його державної реєстрації (ст. 125 ЗК України 2001 року). Таким документом на підставі ч. 1 ст. 126 ЗК України є державний акт на право власності на земельну ділянку.
За ОСОБА_2, ще при її житті, рахувалась земельна ділянка площею 0,39 га біля житлового будинку,що знаходиться в с.Литячі Заліщицького району.Рішення Литячівської сільської ради про вилучення у ОСОБА_2 земельної ділянки,площею 0,03 га прийнято 23 квітня 1998 ОСОБА_2, згідно свідоцтва про смерть серії 1-ИД №099574 від 26.11.2002 року, померла 24.11.2002 року. Протягом цього часу -з 1998 року по 2002 рік ОСОБА_2 не оскаржувала рішення Литячівської сільської ради про вилучення у неї земельної ділянки,площею 0,03 га,тобто погодилася з даним рішенням. Також при житті ОСОБА_2 не оформила державний акт на право власності на дану земельну ділянку. 31 травня 2003 року рішенням Литячівської сільської ради №47 у ОСОБА_2 вилучено земельну ділянку,площею 0,60 га,з них 0,25 га під будівництво та обслуговування житла, а 0,35 га для ведення особистого підсобного господарства. У зв'язку з її смертю дану земельну ділянку надано в тимчасове користування строком на один рік, до оформлення спадщини, ОСОБА_1.
Колегія суддів вважає,що рішення Литячівської сільської ради №6 від 23.04.1998 року про вилучення в ОСОБА_2 земельної ділянки,площею 0,03 га,та №47 від 31.05.2003 року в частині розміру земельної ділянки,переданої в користування позивачу ОСОБА_1,площею 0,39 га прийнято в межах компетенції сільської ради,. не суперечать закону ,не порушують будь-чиїх прав і тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити за безпідставністю.
З огляду на викладене, враховуючи норми статті 200 КАС України, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків зроблених судом першої інстанції, а тому підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29.01.2013 року у справі №1905/1466/2012без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після отримання її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Запотічний І.І.
ОСОБА_5