23 вересня 2015 р. Справа № 5/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за позовом Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Яворівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» (далі - ДЛГП ЛГП «Галсільліс») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 31.07.2014 року.
Посилається на те, що при винесенні податкових-повідомлень рішень податковий орган керувався нормами Податкового кодексу в якому передбачений податок на доходи фізичних осіб, а такого податку як податок з доходів фізичних осіб не існує, а тому він не може стягуватися згідно податкового-повідомлення рішення. Також зазначає, що відповідачем неправильно визначено розмір штрафних санкцій, які застосовуються при несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки у період, що перевірявся, не було допущено повторності несплати податку на доходи фізичних осіб. Крім того, оскільки ним був сплачений податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2737,53 грн. до винесення податкового-повідомлення рішення , у податкового органу були відсутні підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 року позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_2 від 31.07.2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 2737,53 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржили Яворівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» та Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області. Вважають, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права.
Позивач - Яворівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» в апеляційній скарзі зазначає ті ж обставини, що викладені в позовній заяві, а саме відсутність у Податковому кодексі такого податку, як податок з доходів з фізичних осіб. Крім того зазначає, що застосування податковим органом штрафних санкцій до підприємства за одне і теж виявлене порушення є неправомірним.
Відповідач - Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила постанову суду у частині задоволення позовних вимог. Зазначає, що позивачем були самостійно задекларовані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2737,57 грн., але на час проведення перевірки сплачені не були, у зв'язку з чим податковий орган прийняв рішення про включення зазначеної суми до сплати.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, проти заявленої апеляційної скарги позивача заперечив.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.
Судом першої інстанції встановлено, що Яворівським відділенням Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДЛГП ЛГП «Галсільліс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб у період з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 11.08.2012 року по 31.03.2014 року. За результатами перевірки складений акт № 599/17-02/31179842 від 08 травня 2014 року, на підставі якого 23 травня 2014 року Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області прийняте податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 26590 грн.
Не погодившись з даним податковим повідомленням рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Львівській області.
В результаті розгляду скарги податковим органом прийняте рішення № 18414/10/13-01-10-08-05/115С від 31.07.2014 року, яким залишене без змін податкове повідомлення-рішення Городоцької ОДПІ від 23.05.2014 року № НОМЕР_1, донараховано 2737,53 грн. податку на доходи фізичних осіб та збільшено на 51242,73 грн. штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб згідно з п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, а також винесене податкове повідомлення рішення від 31.07.2015 року № НОМЕР_2.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з того, що оскільки позивачем був сплачений нарахований податок на доходи фізичних осіб за лютий 2014 року у розмірі 2737,53 грн., то збільшення податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 31.07.2014 року суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем призведе до подвійного нарахування зазначеного податку та виникнення обов'язку повторної сплати. Відмовляючи в решті заявлених позовних вимог виходив з того, що допущена в рішеннях описка в назві податку не може бути достатньою підставою для визнання протиправними податкових повідомлень рішень за наявності порушення вимог податкового законодавства.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своєчасно.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п.31.3 ст.31).
Відповідно до п. п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Статтею 168 Податкового кодексу України щодо порядку нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. У разі, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.168.1.5.).
Порядок визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань платника податків, їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів регулюється главою 4 Податкового кодексу.
Згідно з п.54.2 ст. 54 Кодексу грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Виходячи із вищенаведеного, строком сплати податку на доходи фізичних осіб є місячний податковий період.
За положеннями п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлений факт постійної щомісячної несвоєчасної сплати позивачем самостійно нарахованого податку на доходи фізичних осіб у період з грудня 2011 року по липень 2013 року у розмірі 106359,22 грн, а також факт несплати в ході проведення перевірки нарахованого податку доходи фізичних осіб за лютий 2014 у розмірі 2737,53 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що п. 127.1 ст. 127 Податкового Кодексу України чітко передбачені дії, за які до платника податку можуть застосовуватися штрафні санкції, зокрема, як і у випадку позивача, за несплату податку на доходи з фізичних осіб.
Посилання апелянта, що застосування до нього штрафних санкції є безпідставними, спростовуються змістом самої норми ст. 127 Податкового кодексу України, адже законодавцем чітко передбачені підстави для застосування штрафних санкцій. Штрафні санкції застосовувалися за повторність вчинення порушення - а саме, за несплату податку на доходи, сплата якого має відбуватися щомісячно.
Що ж до посилання апелянта про неможливість відповідальності за несплату неіснуючого податку, то колегія апеляційного суду повністю погоджується з судом першої інстанції про описку в назві податку, яка не змінює його суті. Слід також зауважити, що зазначена описка без спростування факту вчинення порушення суб'єктом господарювання порушення не є такою, що звільняє його від відповідальності за вчинення ним порушення законодавства.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині скасування податкового-повідомлення рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 2737,53грн, оскільки з наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що такий податок був самостійно сплачений до бюджету до винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційні скарги Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі № 813/5932/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді В.П. Дякович
ОСОБА_2
Ухвала складена в повному обсязі 25.09.2015 року