22 вересня 2015 року Справа № 876/7132/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.
суддів Попка Я.С., Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року по справі № 813/1917/15 за позовом українсько - польського спільного підприємства у формі ТзОВ “ІНВАР” до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Українсько - польське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВАР” звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 07 квітня 2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
На підтвердження позовних вимог покликається на те, що висновки акта перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, не відображають фактичних обставин фінансово - господарської діяльності позивача з його контрагентами - ПП “НП Хіміч” та ТзОВ “Укр ОСОБА_1”. На думку позивача, висновки відповідача є хибними, не відповідають чинному законодавству, ґрунтуються на суб'єктивних судженнях та не вказують на порушення позивачем податкового законодавства. Позивач стверджує, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами спричинили реальні зміни в майновому стані позивача, відповідають меті діяльності підприємства та належно відображені у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства, що підтверджується всіма необхідними первинними та додатковими бухгалтерськими документами, а відтак, відповідають вимогам чинного законодавства.
Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 07 квітня 2015 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, прийняті державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.
Не погодившись із даною постанову суду першої інстанції, її оскаржив відповідач, державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, подавши на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ТзОВ “ІНВАР” відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що встановлені за результатами перевірки обставини свідчать про відсутність реального вчинення позивачем господарських операцій з ПП “НП Хіміч” та ТзОВ “Укр ОСОБА_1”, що не давало права позивачу на формування податкової звітності на підставі первинних документів від наведених контрагентів, які мають юридичну дефектність.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що СП ТзОВ “ІНВАР”, код ЄДРПОУ 20787143, зареєстроване 15.11.1995 року Львівським міським управлінням юстиції за № 14151200000003713. Місцезнаходження згідно свідоцтва про державну реєстрацію: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93а, фактично знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 154.
У період з 12.03.2015 року по 18.03.2015 року ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.
Результати даної перевірки оформлено актом від 24.03.2015 року № 232/22-05/20787143 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СП ТзОВ “ІНВАР” (ЄДРПОУ 20787143) з питань господарських відносин з ПП “НП Хіміч” (ЄДРПОУ 38075025) за період липень 2014 року, ТзОВ “Укр ОСОБА_1” (ЄДРПОУ 39123362) за липень, серпень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів”.
За наслідками перевірки українсько - польського СП ТзОВ “ІНВАР” з питань господарських операцій з ПП “НП Хіміч” та ТзОВ “Укр ОСОБА_1”, контролюючий орган дійшов висновку, що підприємством не доведена реальність здійснення ним господарських операцій з вищевказаними контрагентами, оскільки представлені позивачем до перевірки первинні бухгалтерські документи не підтверджують факту придбання товарів (робіт, послуг), а відтак, не є свідченням того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.
У зв'язку з наведеним, перевіркою встановлено такі порушення:
- порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 108435,58 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП “Хіміч”, ТзОВ “Укр ОСОБА_1”;
- порушення ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищено суму податкового кредиту на 120483,98 грн., в томц числі за липень 2014 року на 50069,98 грн., серпень 2014 року на 70414,00 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП “Хіміч”, ТзОВ “Укр ОСОБА_1”.
За наслідками проведеної перевірки та на підставі вказаних вище порушень, податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення - рішення:
- від 07.04.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 162653,37 грн. (в т.ч. 108435,58 грн. за основним платежем та штрафна (фінансова) санкція в сумі 54217,79 грн.);
- 07.04.2015 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 180725,97 грн. (в т.ч. 120483,98 грн. за основним платежем та штрафна (фінансова) санкція в сумі 60241,99 грн.).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, який знайшов своє підтвердження у матеріалах справи та в ході судового розгляду справи апеляційним судом виходячи з наступного.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як передбачено п 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення, колегія суддів приходить до висновку про те, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.
Апеляційним судом встановлено те, що усі господарські операції з ПП “НП Хіміч” та ТзОВ “Укр ОСОБА_1” підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.
Для підтвердження фактів реального виконання господарських операцій з ПП “НП Хіміч” та ТзОВ “Укр ОСОБА_1 Груп”позивачем надано копії договорів, податкових, видаткових накладних, специфікацій, товарно - транспортних накладних з копіями відомостей про вантаж, копії банківських виписок по рахунку
Отже, позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано копії документів, які свідчать про підставність виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП “НП Хіміч”, ТзОВ “Укр ОСОБА_1”, і є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій.
Таким чином, беручи до уваги усі докази в їх сукупності, апеляційний суд не вбачає достатніх та належних підстав для визнання господарських операцій між позивачем та ПП “НП Хіміч” та ТзОВ “Укр ОСОБА_1” нереальними та безтоварними.
Апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.
У зв'язку з наведеним, враховуючи наявні матеріали справи та зважаючи на недоведеність нереальності чи безтоварності господарських операцій, колегія суддів приходить висновку про правомірність формування позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також про правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями між УП СП ТзОВ “ІНВАР” та ПП “НП Хіміч”, ТзОВ “Укр ОСОБА_1”.
Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, оскаржувані податкові повідомлення - рішення не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого його слід визнати протиправним та скасувати.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року по справі № 813/1917/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді Я.С. Попко
ОСОБА_2