30 вересня 2015 року Справа № 876/7658/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» про стягнення заборгованості,-
У червні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за травень 2015 року у розмірі 31165,53 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав до апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у підприємства відсутній законодавчо встановлений обов'язок відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки такі були помилково призначені за ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не за ст. 100 цього Закону. Крім того, відповідачу не були надіслані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Спірні правовідносини регулюються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Згідно вимог абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400/97 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зазначені в пункті "б"- "з" цієї статті.
Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. 6.7 Інструкції).
Відповідно до п. 6.2 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачем надсилались розрахунки витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, про що свідчить підпис на корінці повідомлення форми «Ю» № 198 від 05.05.2015 року (а.с. 7-10), проте сума боргу сплачена не була.
Апеляційний суд вважає, безпідставними покликання апелянта з приводу того, що пенсіонерам незаконно була призначена та відповідно виплачувалася пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не за ст. 100 цього закону, оскільки законність чи незаконність призначення пільгової пенсії не є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року у справі № 813/2996/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
ОСОБА_1