24 вересня 2015 року Справа № 876/8708/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 16.06.2014 року звернулася в суд з адміністративним позовом до УПФ України в м. Івано-Франківську, в якому просила визнати неправомірними дії та зобов'язати провести перерахунок пенсії державного службовця з врахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням фактично отриманих нею сум починаючи з 27 листопада 2013 року.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії державного службовця. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця з врахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням фактично отриманих нею сум починаючи з 27 листопада 2013 року.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції УПФ України в м. Івано-Франківську оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є складовими заробітної плати і не відносяться до інших надбавок, а тому зараховувати їх в суму заробітної плати для обчислення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» немає підстав.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та отримує пенсію державного службовця з 05.12.2014 року.
Відповідачем при розрахунку пенсії не включено до складу заробітної плати позивачки матеріальної допомоги на оздоровлення та на матеріально-побутові потреби, внаслідок чого пенсія виплачується в меншому розмірі, ніж повинна бути.
З матеріалів справи видно, що відповіддю Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську № 127/К-8 від 26.05.2014 року, позивачці було відмовлено у перерахунку пенсії із посиланням на ст.ст. 33, 37 Закону України «Про державну службу» та вказано, що допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не належать до надбавок включених до вищевказаного закону.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати, з якої призначається пенсія державного службовця, враховується матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, оскільки на них також нараховуються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.
За змістом ст.37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (із змінами та доповненнями) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці», визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно з п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713 до інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються суми матеріальної допомоги, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом).
Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу», передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових потреб та індексація заробітної плати входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які, відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 травня 2013 року за наслідками перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2012 року.
Таким чином, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є обгрунтованим.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2014 року у справі №344/8560/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
ОСОБА_2