21 вересня 2015 року Справа № 876/12348/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Большакової О.О., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західний рітейл» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
товариство з обмеженою відповідальністю «Західний рітейл» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.08.2013 року № НОМЕР_1.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № НОМЕР_1 від 09.08.2013 р.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Західний рітейл» (акт від 30.07.13 року №316/22.1/37751514) та встановлено завищення ним податкового кредиту за грудень 2012 року на загальну суму 250 263 грн., оскільки позивачем зайво включено ПДВ до складу податкового кредиту за перевіряємий період по податкових накладних, частина з яких була відсутня у товариства, а інша частина не містила необхідних реквізитів (печатки, підписи і прізвища осіб, які склали податкові накладні).
Судом зроблено висновок, про не взяття до уваги акту ненадання в повному об'ємі документів від 30.07.13 №572/22.1 як такий, що складений посадовими особами Луцької ОДПІ за відсутності представників платника податків поза межами місцезнаходження товариства. Такий висновок судом зроблений на підставі пояснення свідка - ОСОБА_1 (ревізора - інспектора), яка на думку суду не змогла відповісти на запитання про час та місце складання та підписання даного акту, оскільки припустила про підписання даного акту ще двома ревізорами після обіду на підприємстві. Апелянт зазначає, що в судовому засіданні також, було допитано ОСОБА_2 (головного бухгалтера підприємства), однак в постанові суду не зазначено щодо заперечень даної посадової особи підприємства з приводу складеного акту ненадання в повному об'ємі документів від 30.07.13 р. № 572/22.1. Навпаки, судом лише зазначено, що даний свідок лише ствердив про відсутність письмового звернення з боку контролюючого органу про надання підприємством первинні документів, а саме відсутніх податкових накладних.
Згідно п. 85.6 ст.85 Податкового Кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податки або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
На підставі зазначеної норми ревізорами - інспекторами був дотриманий порядок письмового оформлення відмови платника податків від надання первинних документів, а саме податкових накладних.
Також, вимогами Податкового Кодексу України (п.44.1, 44.6 ст.44) передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня. 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити - зокрема посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Таким чином, господарські відносини між підприємствами повинні оформлятися відповідними первинними документами, які підтверджують їх вчинення, що є підставою для відображення їх змісту у бухгалтерському обліку платника.
Згідно п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною…
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».
Проте судом зроблено висновок про не підтвердження відповідачем жодним доказом фактів викладених в акті перевірки про. відсутність податкових накладних чи їх неналежне оформлення, та зазначено, що лише податковим органом робиться посилка на обов'язок платника податків надати усі документи, що належать до предмету перевірки.
Судом не враховано, що в Акті перевірки платником податків зроблено запис про те, що до перевірки надані всі документи, які були в наявності. Будь-яких зауважень щодо того, що перевіряючими не беруться до уваги податкові накладні які є (з печатками та підписами) не було.
Той факт, що в акті перевірки зроблено запис про те, що «... з висновками акта не згідний..» не є свідченням того, що податкові накладні були оформлені належним чином на момент перевірки, оскільки в акті перевірки були встановлені й інші порушення не пов»язані з податковими накладними.
Також, судом не взято до уваги твердження відповідача, що постанова Луцького міськрайонного суду від 27.08.13 р. про визнання директора позивача - ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є преюдиційним фактом, який свідчить про правомірність висновків акту перевірки, оскільки, на думку суду, правова кваліфікація діяння особи у постанові про адміністративний проступок не є обов'язковою для адміністративного суду.
Згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.08.13 р. визнано винним директора ТзОВ «Західний Рітейл» - ОСОБА_3 у порядку ведення податкового обліку, а саме допущено заниження податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 250 263 грн. Також судом встановлено, що вина директора стверджується його письмовими поясненнями, протоколом про адміністративне правопорушення від 30.07.13 р., витягом з акту перевірки від 30.07.13 р. № 316/22.1/37751514 та іншими матеріалами. Дана постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області набрала законної сили та не оскаржувалася.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ з 12.07.2013 р. по 30.07.2013 р. було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Західний рітейл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 08.07.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 316/22.1/37751514 від 30.07.2013 р.
Висновками акту перевірки констатовано вчинення позивачем ряду порушень, в тому числі: 1) п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму 250 263грн.; 2) п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України», а саме порядку декларування валютних цінностей станом на 01.10.2012 р. та 01.01.2013 р.; 3) п. 164.2 ст. 164, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік в сумі 1 216грн.50коп.
За результатами перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 р. № НОМЕР_1, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 312 828 грн.75 коп., в тому числі: 250 263 грн. за основним платежем, 62565 грн. 75коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Висновки, зазначені в акті перевірки № 316/22.1/37751514 від 30.07.2013р. щодо протиправності формування податкового кредиту були зроблені податковим органом, в зв'язку з тим, що позивачем всупереч вимогам закону було віднесено суми податку на додану вартість у грудні 2012 року за відсутності податкових накладних та на підставі накладних, що були оформлені з порушеннями чинного законодавства, а саме: 1) податкові накладні у яких відсутні печатки, підписи і прізвища осіб, які їх складали: а) по взаємовідносинах з ФГ «Ранет» - від 03.12.2012р. №№ 83/2, 84/2 на загальну суму 76 316грн.75коп, в т.ч. ПДВ - 12 719грн.46коп.; б) по взаємовідносинах з СГТзОВ «Південьагропереробка» - від 04.12.2012р. №120041/2, від 11.12.2012р. №120121/2, від 13.12.2012р. №120147/2 на загальну суму 221 670грн.20коп., в т.ч. ПДВ - 36 945грн.03коп.; в) по взаємовідносинах з ФГ «Коник» - від 14.12.2012р. №36/2, від 20.12.2012р. №№45/2, 46/2 на загальну суму 121 977грн.70коп., в т.ч. ПДВ - 20329грн.61коп.; г) по взаємовідносинах з ПП «Фрутлайн Плюс» - від 18.12.2012р. №211, від 19.12.2012р. №226 на загальну суму 377 966грн.30коп., в т.ч. ПДВ - 62 994грн.38коп. 2) відсутні податкові накладні: а) по взаємовідносинах з ПП «Фрутлайн Плюс» - від 14.12.2012р. №177, від 17.12.2012р. №199 на загальну суму 448 695грн., в т.ч. ПДВ - 74 782грн.50коп.; б) по взаємовідносинах з ФГ «Коник» - від 25.12.2012р. №№ 59/2, 60/2, від 26.12.2012р. №63/2, на загальну суму 254 952грн.80коп., в т.ч. ПДВ - 42 492грн.14коп.
Суд вірно зазначив, що відповідно до приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Відповідно до акту перевірки № 316/22.1/37751514 від 30.07.2013 р., підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2012 року сплачених ним сум податку на додану вартість, всього на суму 250 263грн., за відсутності податкових накладних та на підставі накладних, що були оформлені неналежним чином.
Суд вірно зазначив, що п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України визначено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Відповідно до п. 85.6 цієї статті у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Згідно акту ненадання в повному об'ємі документів від 30.07.2013р. №572/22.1, станом на 30.07.2013р. на 15 год. 00 хв. посадовими особами ТзОВ «Західний рітейл» не надано в повному об'ємі первинних документів, зокрема оригіналів податкових накладних по ФГ «Коник» та ПП «Фрутлайн Плюс». Акт підписаний головними державними ревізорами-інспекторами ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також він містить запис про відмову ОСОБА_2 від підпису акта, який скріплений підписами зазначених трьох посадових осіб Луцької ОДПІ.
Допитані свідки в суді першої інстанції надали протилежні показання, а саме: ОСОБА_1 стверджувала, що під час перевірки неодноразово інспектори усно вимагали надати відсутні податкові накладні, однак вони надані не були, а частина податкових накладних дійсно була оформлена неналежно, ОСОБА_2 вказала, що єдиним запитом щодо надання документів був письмовий запит щодо надання документів в підтвердження транспортування ТМЦ від окремих постачальників від 26.07.2013р., відповідь на який було надано товариством 30.07.2013р. Також ОСОБА_1 зазначила, що 30.07.2013 р. прибула на перевірку товариства вранці одна, для вручення акта перевірки, відтак не змогла надати відповіді на запитання про час та місце складання та підписання акту ненадання в повному об'ємі документів від 30.07.2013 р. № 572/22.1 нею та іншими двома ревізорами-інспекторами - ОСОБА_4, ОСОБА_5, припустивши, що вони могли прибути на перевірку ТзОВ «Західний рітейл» після обіду і підписати акт № 572/22.1.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при винесенні податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.08.2013 р. відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України, а тому оскаржуване повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуально права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року по справі № 803/1804/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.О. Большакова
ОСОБА_6
Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2015 року