24 вересня 2015 року Справа № 876/9031/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування,
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року частково задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення судового збору та витрат на проведення судово-економічної експертизи в адміністративній справі № 2а-2661/10/0370, ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документально підтвердженні витрати на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 2357 гривень 90 копійок.
Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області звернулося із заявою про роз'яснення рішення суду із врахуванням відсутності бюджетних призначень для виконання судових рішень даної категорії з посиланням на те, що поверненню підлягають лише ті кошти, що надходили до бюджету, однак кошти за проведення експертизи були сплачені на рахунок Львівського НДІ судових експертиз. Крім того, заявником зазначається, що витрати на проведення судової експертизи компенсуються за рахунок держави Державної судовою адміністрацією.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року відмовлено повністю в задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Не погодившись з такою ухвалою суду Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області оскаржило її в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою роз'яснити ухвалу суду першої інстанції.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ст. 170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
У поданій до суду першої інстанції заяві про роз'яснення судового рішення фактично ставиться питання про роз'яснення порядку виконання цього рішення, що не є тотожним розясненню самого судового рішення.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що витрати на проведення судової експертизи компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави» (далі - Постанова), відповідно до статтей 85-88 Цивільного процесуального кодексу України, статтей 91-95 Кодексу адміністративного судочинства України, затверджено граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.
Згідно п. 2 даної Постанови зазначено, що коли виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів у адміністративній справі здійснюється з ініціативи суду або у разі звільнення від сплати судових витрат чи зменшення їх розміру, такі витрати компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією у їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат.
Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з аналізу вищевказаної норми вбачається, що витрати, пов'язані з призначенням експертизи, в будь-якому випадку компенсуються за рахунок держави, при цьому, Державною судовою адміністрацією компенсуються лише у разі, якщо така експертиза призначається з ініціативи суду або у разі звільнення від сплати судових витрат чи зменшення їх розміру, водночас, як вбачається зі змісту ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року про зупинення провадження у справі, в даній адміністративній справі судово-економічна експертиза призначалася за клопотанням представника позивача, а не з ініціативи суду.
Також судом першої інстанції враховано, що позивач від сплати судових витрат не звільнявся та розмір витрат на проведення судово-економічної експертизи судом не зменшувався, а тому, у суду відсутні підстави вважати, що витрати на проведення судово-економічної експертизи повинні компенсуватися за рахунок держави Державною судовою адміністрацією.
Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для її задоволення не має.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, ст.205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі № 2а-2661/10/0370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
ОСОБА_2
Повний текст виготовлено 29 вересня 2015 року.