23 вересня 2015 року Справа № 876/3563/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.
суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,
представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Бібрської міської ради на постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 17 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Бібрської міської ради, державного реєстратора реєстраційної служби Перемишлянського РУЮ Львівської області ОСОБА_6, Перемишлянського РУЮ , третіх осіб на стороні відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, відділу Держземагентства в Перемишлянському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивачі звернулись до Перемишлянського районного суду Львівської області про скасування рішень Бібрської міської ради №139 від 12.08.2011 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою в м. Бібрка по вул. Тарнавського №8 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7», №375 від 12.10.2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель під об'єктами комунальної власності у м. Бібрка», №408 від 04.01.2013 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки ФОП ОСОБА_7 для обслуговування об'єкта нерухомого майна в м. Бібрка по вул. Тарнавського, 8», №651 від 28.11.2013 року «Про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки що у м. Бібрка по вул. Тарнавського № 8 для передачі у власність шляхом викупу ФОП ОСОБА_7». Також просили скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Перемишлянського РУЮ Львівської області ОСОБА_6Б індексний номер: 7108075 від 23.10.2013 року про внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Бібрською міською радою на земельну ділянку в м.Бібрка на вул. Тарнавського,8.
Покликались на те, що є власниками квартир у трьохквартирному житловому будинку на вул. Тарнавського,10 у місті Бібрка. З 1977 року за цим житловим будинком була закріплена земельна ділянка площею 733 кв.м., частина якої використовувалась жителями будинку як город. У 2014 році позивачам стало відомо, що частину спірної земельної ділянки, закріпленої за будинком, було передано відповідно до оскаржуваних рішень Бібрської міської ради для обслуговування приміщення друкарні, власником якої є ОСОБА_7 і яка знаходиться за адресою: м. Бібрка, вул. Тарнавського,8.
Вважають, що вилучати та передавати іншим особам (в даному випадку ФОП ОСОБА_7Я.) частину земельної ділянки, що закріплена за їх будинком, Бібрська міська рада не мала права, оскільки згідно частини третьої ст.42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками, а вони своєї згоди на вилучення земельної ділянки не давали. Крім того, оспорювані рішення не відповідають положенням ст.ст. 123, 124, 134, 141, 142, 149, 151 ЗК України, ст.ст. 20, 50 ЗУ «Про землеустрій», згідно яких передачі земельних ділянок мала би передувати процедура вилучення їх у землекористувачів (співвласників квартир у будинку ) чи їх добровільна відмова від права користування частиною земельної ділянки. Дана земельна ділянка у співвласників квартир житлового будинку у м. Бібрка на вул. Тарнавського,10 не вилучалась і добровільної відмови від частини земельної ділянки вони не надавали. Рішення державного реєстратора реєстраційної служби Перемишлянського РУЮ Львівської області підлягає скасуванню,оскільки воно було прийняте, в тому числі, на підставі оскаржуваних рішень.
Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 17.02.2015 року позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Бібрської міської ради №139 від 12.08.2011 року; рішення Бібрської міської ради №375 від 12.10.2012 року в частині закріплення за будівлею друкарні земельної ділянки площею 0,0375 га.; рішення Бібрської міської ради №408 від 04.01.2013 року та рішення Бібрської міської ради №651 від 23.10.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач - Бібрська міська рада оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду скасувати і прийняти нову про відмову в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що Бібрська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, має право розпоряджатися нею на власний розсуд без згоди позивачів. Позивачі не є користувачами земельної ділянки, об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку не створене і їх прав оспорюваними рішеннями міської ради не порушено. Щодо рішення міської ради про проведення інвентаризації, то така була проведена для правильного розподілу земельних ділянок в межах кварталу в межах компетенції міської ради і відповідно до закону та не порушує прав позивачів.
В судовому засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представник позивача ОСОБА_1 заперечив проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції, оспорюваними рішеннями Бібрської міської ради №139 від 12.08.2011 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою в м. Бібрка по вул. Тарнавського №8 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7», №408 від 04.01.2013 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки ФОП ОСОБА_7 для обслуговування об'єкта нерухомого майна в м. Бібрка по вул. Тарнавського, 8», №651 від 28.11.2013 року «Про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що у м. Бібрка по вул. Тарнавського № 8 для передачі у власність шляхом викупу ФОП ОСОБА_7» відповідно, був наданий ФОП ОСОБА_7 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою в м. Бібрка по вул. Тарнавського,8 затверджена технічна документація із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки ФОП ОСОБА_7 для обслуговування об'єкта нерухомого майна в м. Бібрка по вул. Тарнавського, 8 і надано цю земельну ділянку ФОП ОСОБА_7 в оренду терміном на 5 років для обслуговування будівлі друкарні; надано дозвіл ФОП ОСОБА_7 на продаж шляхом викупу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0375 га в м. Бібрка по вул. Тарнавського, 8 для обслуговування будівлі друкарні та зобов'язано ОСОБА_7 сплатити авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки в розмірі 10% її вартості визначеної за нормативною грошовою оцінкою до 30 грудня 2013 року.
Рішенням Бібрської міської ради №375 від 12.10.2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель під об'єктами комунальної власності у м. Бібрка» затверджено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земель у місті Бібрка по вулицях ОСОБА_8, ОСОБА_9, Торгова і закріплено за будівлею друкарні по вул. Тарнавського, 8 ( в цій частині оскаржується позивачами рішення міської ради ) земельну ділянку площею 0,0375 га і за багатоквартирним будинком №10 по вул. Тарнавського земельну ділянку площею 0,0469 га ( в цій частині рішення Бібрської міської ради не оскаржується ).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині скасування рішень міської ради, виходив з того, що відповідач - Бібрська міська рада, приймаючи оскаржувані рішення, не врахувала того, що такі рішення мали би прийматися за результатами земельних торгів. Щодо рішення міської ради про інвентаризацію, то воно є протиправним, оскільки суперечить раніше прийнятому рішенню Бібрської міської ради №3 від 13.01.1977 року щодо розмірів закріплених земельних ділянок за приміщенням друкарні, належної ФОП ОСОБА_7
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, вважає їх передчасними, зробленими без належного з'ясування обставин справи та визначення предмету спору.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України). Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
Вирішуючи спір по суті, Перемишлянський районний суд Львівської області залишив поза увагою те, що рішення Бібрської міської ради №139 від 12.08.2011 року; рішення Бібрської міської ради №408 від 04.01.2013 року та рішення Бібрської міської ради №651 від 28.11.2013 року передбачали конкретні приписи щодо конкретної особи - ФОП ОСОБА_7, були застосовані одноразово, тобто є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію після їх реалізації шляхом їх виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для суб'єкта рішення, оскільки захист порушеного права в такому випадку має здійснюватися за нормами цивільного законодавства (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-493а14).
Не обговорюючи питання правильності застосування судом норм Земельного кодексу України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
За таких обставин, слід закрити провадження у справі в частині оскарження позивачем рішення Бібрської міської ради №139 від 12.08.2011 року; рішення Бібрської міської ради №408 від 04.01.2013 року та рішення Бібрської міської ради №651 від 28.11.2013 року, роз'яснивши позивачам їх право звернутися до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Що ж до вимоги про скасування рішення Бібрської міської ради №375 від 12.10.2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель під об'єктами комунальної власності у м.Бібрка», яким затверджено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земель у місті Бібрка по вулицях ОСОБА_8, ОСОБА_9, Торгова і закріплено за будівлею друкарні по вул. Тарнавського, 8 земельну ділянку площею 0,0375 га, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.
Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів , правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Так, відповідно до ст.171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких він застосований, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Зі змісту регулювання, яке міститься в КАС, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.
Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 оспорюють рішення міської ради в частині закріплення земельної ділянки не за позивачами, а за будівлею друкарні, яка належить третій особі - ОСОБА_7 При цьому, позивачами не доведено, що спірна земельна ділянка належить їм на праві власності чи на праві користування, тобто, не доводять, що оспорюваним рішенням порушуються їх право на спірну земельну ділянку.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Таким чином, відсутність у позивачів прав чи обов'язків у зв'язку з оскаржуваним рішенням Бібрської міської ради №375 від 12.10.2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель під об'єктами комунальної власності у м.Бібрка» в частині закріплення земельної ділянки за будівлею друкарні, не породжує для останніх і права на захист, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Враховуючи, що обставини справи судом першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають встановленим обставинам та порушені норми процесуального права, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 202 КАС України постанову суду першої інстанції слід скасувати в цій частині з одночасним закриттям провадження у справі в частині скасування рішень міської ради, які є реалізовані, а тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а в частині скасування рішення міської ради про затвердження інвентаризації слід ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
Постанову суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні рішення державного реєстратора слід залишити без змін, як таку, що є обґрунтованою та законною.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 196, 198, 202, 203, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу Бібрської міської ради задовольнити частково.
Постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 17 лютого 2015 року у справі №449/503/14а в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нову , якою в задоволенні позову про скасування рішення Бібрської міської ради №375 від 12.10.2012 року в частині закріплення за будівлею друкарні земельної ділянки відмовити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Бібрської міської ради, державного реєстратора реєстраційної служби Перемишлянського РУЮ Львівської області ОСОБА_6, Перемишлянського РУЮ , третіх осіб на стороні відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, відділу Держземагентства в Перемишлянському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень Бібрської міської ради №139 від 12.08.2011 року, рішення Бібрської міської ради №408 від 04.01.2013 року та рішення Бібрської міської ради №651 від 28.11.2013 року закрити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді В.П. Дякович
ОСОБА_10
Постанова складена в повному обсязі 25.09.15 року