23 вересня 2015 року Справа № 876/5305/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) щодо направлення його заяви від 17.01.2015 року до Державної міграційної служби України (далі - ДМС) та зобов'язати МВС розглянути вказану заяву від 17.01.2015 року про приведення підзаконних актів до вимог законодавства.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року у справі № 813/1219/15 позов було задоволено повністю.
У поданій апеляційній скарзі відповідач МВС просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Свої вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що у зверненні ОСОБА_1 від 17.01.2015 порушувалося питання доцільності внесення змін у Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 13.04.2012 року № 320, в частині вилучення положення про обов'язковість заповнення національного паспорту іншими мовами, крім державної, тобто питання про внесення змін до документів, що посвідчує особу громадянина України.
Разом із тим, згідно з вимогами ст. 24 ОСОБА_2 України «Про громадянство» та ст. 2 ОСОБА_2 України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» вирішення спірного питання належить до компетенції ДМС. Апелянт звертає увагу на те, що наказ від 13.04.2012 № 320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» МВС не розроблявся, суб'єктом його нормотворення є ДМС, як державний орган уповноважений на реалізацію державної політики у сфері громадянства, діяльність якого спрямовується та координується Міністром внутрішніх справ.
Тому дії МВС, пов'язані із попереднім розглядом звернення ОСОБА_1 від 17.01.2015 року, були вчинені у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, суд під час ухвалення судового рішення застосував норми Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №383/2011, яке після прийняття Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 401, не використовується як таке, що було ухвалено з перевищенням повноважень Президента.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що 17.01.2015 року позивач надіслав до МВС вимогу щодо внесення зміни у Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 13.04.2012 року №320, вилучивши обов'язок заповнювати паспорт іншими мовами, крім державної.
За наслідками розгляду даного звернення ОСОБА_1 було надіслано листа за підписом заступника директора Департаменту режимно-секретного та документального забезпечення МВС ОСОБА_3 «Про направлення за належністю звернення гр. ОСОБА_1В.» за вих. №Л-1346 від 10.02.2015 року, у якому зазначено про те, що порушені у зверненні позивача питання не належать до компетенції МВС і на підставі ч. 3 ст. 7 ОСОБА_2 України «Про звернення громадян» воно надіслано за належністю до ДМС для вирішення по суті.
Судом першої інстанції було встановлено, що звернення ОСОБА_1 до МВС стосувалось необхідності приведення у відповідність з вимогами законодавства України Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 13.04.2012 року № 320, який є результатом нормотворчої діяльності відповідача і внесення змін та/або доповнень до нього є компетенцією саме цього суб'єкта нормотворення.
Тому питання, порушені у зверненні позивача, входять до повноважень МВС і обґрунтованих підстав для передачі його звернення для розгляду іншому органу не було.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
За правилами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Положеннями ч.1 ст. 1 ОСОБА_2 України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - ОСОБА_2 № 393/96-ВР) передбачено, зокрема, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 ОСОБА_2 № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 7 ОСОБА_2 № 393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, що звернення ОСОБА_1 до МВС стосувалось внесення змін у Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС від 13.04.2012 року № 320.
Відтак апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що внесення змін та/або доповнень до вказаного акту є компетенцією саме МВС, як суб'єкта нормотворення.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у випадку встановлення необхідності додаткового вивчення поставлених ОСОБА_1 питань із залученням спеціалістів ДМС відповідач повинен був діяти, виходити із приписів ст. 20 ОСОБА_2 №393/96-ВР, а не із приписів ст. 7 ОСОБА_2 №393/96-ВР.
Покликання суду першої інстанції на приписи Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №383/2011, яке втратило чинність на час виникнення спірних правовідносин, не вплинуло на правильність вирішення даного адміністративного спору по суті, а отже не створює правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 267 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 813/1219/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
ОСОБА_4