28 вересня 2015 р. Справа № 876/4287/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Керод Х.І.
з участю позивача: ОСОБА_1
та представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 державного університету внутрішніх справ на постанову ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
07.02.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.03.2015 року та заяви про зменшення позовних вимог від 17.03.2015 року) до відповідача про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, а саме:
Визнати протиправними дії ОСОБА_3 державного університету внутрішніх справ щодо ненадання ОСОБА_1 відповідей на звернення у строки встановлені ст.20 Закону України «Про звернення громадян»;
Визнати протиправними дії ОСОБА_3 державного університету внутрішніх справ щодо неналежної реєстрації відповіді на звернення ОСОБА_1 без зазначення вхідної дати та вхідного реєстраційного номеру поданих скарг на які надається відповідь від 26.01.2015 року;
Визнати неправомірними дії ОСОБА_3 державного університету внутрішніх справ щодо ненадання всебічної, повної та об'єктивної відповіді на звернення ОСОБА_1 від 02 грудня 2014 року за вхідним номером 280-М, від 09 грудня 2014 року за вхідним номером 384-М, та від 15 грудня 2014 року за вхідним номером 288-М;
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 державного університету внутрішніх справ щодо незабезпечення участі ОСОБА_1 у перевірці поданих скарг від 02 грудня 2014 року за вхідним номером 280-М, від 09 грудня 2014 року за вхідним номером 384-М, та від 15 грудня 2014 року за вхідним номером 288-М, а також щодо ненадання матеріалів перевірки для ознайомлення в порядку передбаченому ст.18 Закону України «Про звернення громадян»;
Зобов'язати ОСОБА_3 державний університет внутрішніх справ всебічно, повно та об'єктивно розглянути звернення ОСОБА_1 від 02 грудня 2014 року за вхідним номером 280-М, від 09 грудня 2014 року за вхідним номером 384 -М, та від 15 грудня 2014 року за вхідним номером 288-М, та надати належним чином обґрунтовані, мотивовані та вичерпні письмові відповіді на кожне звернення з кожного окремого питання поставленого у зверненнях по суті заявлених вимог, в термін передбачений ст.20 Закону України «Про звернення громадян»;
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 73,08 грн., сплаченого судового збору;
На підставі викладеного та керуючись ст.166 КАС України, винести окрему ухвалу щодо порушень чинного законодавства у сфері звернень громадян ОСОБА_3 державним університетом внутрішніх справ, та довести до відома Міністерство внутрішніх справ України про вказані порушення Закону України «Про звернення громадян» для відповідного реагування та вжиття заходів щодо їх усунення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян», ОСОБА_3 ДУВС не було розглянуто та перевірено всіх поставлених у зверненні питань, не вживалися заходи для належної перевірки всіх доводів заявника, не надано вичерпних, належним чином обґрунтованих, вмотивованих відповідей на подані нею скарги; відповіді на скарги наданні з порушенням встановленого терміну та ідентичні за своїм змістом. Також зазначає, що відповідач не забезпечив присутність позивача у перевірці поданих звернень, не надав можливості представити власні аргументи та прийняти участь у засіданні органу, що прийматиме рішення за скаргами для надання відповідних аргументів по суті заявлених вимог.
Постановою ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ОСОБА_3 державного університету внутрішніх справ щодо ненадання ОСОБА_1 відповідей на звернення від 02 грудня 2014 року за вхідним номером 280-М, від 09 грудня 2014 року за вхідним номером 384-М та від 15 грудня 2014 року за вхідним номером 288-М у строки встановлені ст.20 Закону України «Про звернення громадян». Визнано неправомірними дії ОСОБА_3 державного університету внутрішніх справ щодо надання не всебічної, неповної та необ'єктивної відповіді на звернення ОСОБА_1 від 02 грудня 2014 року за вхідним номером 280-М, від 09 грудня 2014 року за вхідним номером 384-М та від 15 грудня 2014 року за вхідним номером 288-М. Зобов'язано ОСОБА_3 державний університет внутрішніх справ всебічно, повно та об'єктивно розглянути звернення ОСОБА_1 від 02 грудня 2014 року за вхідним номером 280-М, від 09 грудня 2014 року за вхідним номером 384-М та від 15 грудня 2014 року за вхідним номером 288-М, у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». В решті позовних вимог відмовити
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.
В апеляційній скарзі покликається на те, що 26.01.2015 року ОСОБА_3 ДУВС, із урахуванням результатів службового розслідування, були надані позивачу обґрунтовані відповіді на скарги від 02.12.2014 року, від 09.12.2014 року та від 15.12.2014 року.
У ході апеляційного розгляду представник апелянта ОСОБА_2 надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача від 02 грудня 2014 року за вхідним номером 280-М, від 09 грудня 2014 року за вхідним номером 384-М та від 15 грудня 2014 року за вхідним номером 288-М і зміст відповіді на них від 26.01.2015 року №10/158, вбачається, що ОСОБА_3 ДУВС не надано повних та вичерпних відповідей на усі порушені заявником питання у вказаних скаргах. ОСОБА_3 ДУВС, при наданні відповіді на скарги позивача, не вчинив дій, спрямованих на об'єктивний та всебічний розгляд заяв та припинення неправомірних дій, на думку позивача, які б сприяли поновленню порушених прав ОСОБА_1, як це передбачено вимогами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 02.12.2014 року, 09.12.2014 року та 15.12.2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із скаргами за вх. №280-М, №384-М та №288-М відповідно, в яких нею було вказано на порушенням умов контракту № 439 «Про підготовку здобувача за спеціальністю ВАК 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» з боку ОСОБА_3 ДУВС, що вимагало проведення відповідної перевірки та вирішення питань про притягнення винних осіб до відповідальності у порядку передбаченому чинним законодавством. У вказаних скаргах ставилися питання про необхідність надання університетом всіх документів, що стосуються підготовки здобувачів за спеціальністю ВАК 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень, а саме: графіків із зазначенням конкретного місця, конкретної дати і часу, де надавалися консультації та проводилося керівництво на думку університету, а також про обсяги надання останніх і відповідних графіків консультувань для проведення відповідної взаємозвірки, та вирішення питання про притягнення до відповідальності осіб винних у підробці офіційних документів.
Також ставилося питання з приводу використання сплачених ОСОБА_1 коштів у сумі 18000,00 грн. та надання копій документів щодо використання останніх.
ОСОБА_1, за результатами розгляду звернень, просила надати відповідь на підставі яких фактичних даних приймалося відповідне рішення з належним обґрунтуванням правильності його прийняття з наданням всебічної, повної та об'єктивної відповіді про конкретний перелік заходів, що застосовувалися для перевірки звернень, про перелік всіх документів, що були об'єктом дослідження в рамках розгляду звернень з обов'язковим долученням належним чином завірених копій документів, що були дослідженні під час перевірки та їх розгляду, а також просила зазначити перелік всіх службових осіб, що залучалися до участі у перевірці звернень з зазначенням правової позиції кожного учасника розгляду звернень та обґрунтованості правильності прийняття рішення, зокрема з чітким обґрунтуванням прийняття чи відхилення доводів кожного учасника розгляду та перевірки вказаних звернень. Також, позивач просила зазначити у письмовій формі інформацію про обсяги перевірки її звернення та про перелік заходів, що застосовувалися для усунення порушень чинного законодавства, про перелік заходів по усуненню причин та умов, які сприяли порушенням та вжитих заходів щодо забезпечення поновлення порушених прав, а також про перелік заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків завданих їй в результаті ущемлення прав та законних інтересів. Окрім того, ОСОБА_1 у письмовій формі ставилося питання про необхідність притягнення до відповідальності осіб, з вини яких було допущено порушення її прав та законних інтересів в освітній сфері та упередженого і формального розгляду попередніх звернень, щодо неналежної науково-організаційної роботи, порушень чинного законодавства в освітній сфері.
26.01.2015 року за №10/158 ОСОБА_3 ДУВС надано відповіді ОСОБА_1 на подані нею скарги від 02.12.2014 р., від 09.12.2014 р. та від 15.12.2014 р.
Позивач зазначає, що вказаний лист від 26.01.2015 року не містить відповідей на повний перелік питань, які поставлені нею у вищевказаних скаргах, не містить стисле викладення вимог і клопотань викладених у скаргах, а сама відповідь надана з порушенням встановлених чинним законодавство термінів, а відтак, звернулася з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Позивач, керуючись ст. 4 Закону України «Про звернення громадян», якою передбачено право особи на оскарження рішень, дій та бездіяльності при порушенні прав і законних інтересів чи свобод громадянина, 02.12.2014 р., 09.12.2014 р. та 15.12.2014 р. звернулася із скаргами до ОСОБА_3 ДУВС та клопотала розглянути всі поставлені у зверненнях питання, вжити заходів для належної перевірки всіх доводів заявника та надати вичерпні, належним чином обґрунтовані, вмотивовані відповіді на подані нею скарги.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій ОСОБА_3 ДУВС щодо ненадання ОСОБА_1 відповідей на звернення від 02 грудня 2014 року за вхідним номером 280-М, від 09 грудня 2014 року за вхідним номером 384-М та від 15 грудня 2014 року за вхідним номером 288-М у строки встановлені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Також, відповідно до пунктів 5.4, 5.5 Положення №1177 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. За зверненнями громадян, за якими неможливо своєчасно закінчити перевірку та прийняти в установлений термін рішення, виконавець не пізніше ніж за 3 робочі дні до закінчення цього терміну письмово доповідає керівникові органу внутрішніх справ або його заступникові і порушує питання щодо продовження терміну в межах, установлених законодавством про звернення громадян. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. Про продовження терміну розгляду письмово повідомляється автор звернення.
Відповідачем відповідь на скарги ОСОБА_1 від 02.12.2014 р., 09.12.2014 р. та від 15.12.2014 р. була надана лише 26.01.2015 року, тобто з істотним пропущенням строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян».
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції та критично оцінює покликання відповідача на те, що терміни розгляду скарг і претензій ОСОБА_1 були продовжені до 30.01.2015 року за її заявою від 23.12.2014 року, оскільки, із змісту ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» та п.п. 5.4, 5.5 Положення №1177 вбачається, що терміни розгляду порушених у зверненні питань можуть бути продовжені, але не перевищувати сорока п'яти днів. Крім цього, у своїй заяві від 23.12.2014 року ОСОБА_1 просила продовжити терміни розгляду поданих нею скарг не до 30.01.2015 року, а на термін, який визначений Законом України «Про звернення громадян».
Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, щодо висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, а саме про визнання протиправними дій ОСОБА_3 ДУВС щодо ненадання ОСОБА_1 відповідей на звернення від 02 грудня 2014 року за вхідним номером 280-М, від 09 грудня 2014 року за вхідним номером 384-М та від 15 грудня 2014 року за вхідним номером 288-М у строки встановлені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина.
Вищезазначені норми Закону кореспондуються із Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 10 жовтня 2004 р. № 1177 (далі -Положення №1177), відповідно до пунктів 4.1, 4.4, 4.6 якого керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству. Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян. Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.
26.01.2015 р. ОСОБА_1 №10/158 було надано відповідь, в якій зазначено, що за її скаргами і претензіями керівництвом ОСОБА_3 ДУВС створено комісію та організовано проведення службового розслідування. За його результатами неправомірних дій зі сторони доцента кафедри теорії та історії держави і права ОСОБА_3 ДУВС ОСОБА_1 та працівників навчального закладу не встановлено. Також, в даному листі відповідач вказав, що у рамках проведення службового розслідування, а саме: з'ясування причин виникнення конфліктної ситуації, ОСОБА_1 23.12.2014 р. була запрошена на розгляд зазначеного питання. У зв'язку з погодженням ОСОБА_1 подати на кафедру теорії та історії держави і права ОСОБА_3 ДУВС дисертаційну роботу на тему «Теоретико-правові засади захисту прав дитини в Україні», їй було відомо, що терміни розгляду її скарг і претензій продовжено для вивчення та визначення готовності вказаної наукової роботи, з метою допуску останньої до складання кандидатського іспиту зі спеціальності 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень.
Крім цього, відповідач в листі зазначив, що 22.01.2015 р. на засіданні кафедри ТІДП ОСОБА_3 ДУВС розглядався стан виконання дисертаційного дослідження «Теоретико-правові засади захисту прав дитини в Україні» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.01 - теорія та історія держави і права, історія політичних та правових учень. За результатами розгляду ухвалено допустити ОСОБА_1 до підготовки додаткової програми і складання кандидатського іспиту зі спеціальності 12.00.01 - теорія та історія держави і права, історія політичних та правових учень, за умови усунення недоліків, зазначених рецензентами - доцентами цієї ж кафедри, кандидатами юридичних наук ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Стосовно коштів, отриманих від здобувачів, аспірантів докторантури та ад'юнктури ОСОБА_3 ДУВС за навчання, ОСОБА_1 вказаним листом від 26.01.2015 року повідомлено, що вони надходять на розрахунковий рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України за кодом 25010100 «плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функціональними повноваженнями» (за всі освітні послуги щодо навчання здобувачів, аспірантів та студентів). Видатки здійснюються на підставі затверджених кошторисів на відповідний бюджетний рік за кодами економічної класифікації видатків. У зв'язку з цим, виокремити використання оплати позивачем 18000,00 грн. не є можливим.
Зіставивши зміст звернення позивача від 02.12.2014 року за вхідним номером 280-М, від 09 грудня 2014 року за вхідним номером 384-М та від 15.12.2014 року за вхідним номером 288-М і зміст відповіді на них від 26.01.2015 року №10/158, вбачається, що ОСОБА_3 ДУВС не надано повних та вичерпних відповідей на усі порушені заявником питання у вказаних скаргах.
Отже, ОСОБА_3 ДУВС, при наданні відповіді на скарги позивача, не вчинив дій, спрямованих на об'єктивний та всебічний розгляд заяв та припинення неправомірних дій, на думку позивача, які б сприяли поновленню порушених прав ОСОБА_1, як це передбачено вимогами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення, виклавши у редакції, яка не змінює її правового змісту, а саме: визнати неправомірними дії ОСОБА_3 ДУВС щодо надання не всебічної, не повної та не об'єктивної відповіді на звернення ОСОБА_1 від 02.12.2014 року за вхідним номером 280-М, від 09.12.2014 року за вхідним номером 384-М та від 15.12.2014 року за вхідним номером 288-М.
Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача суд зазначає, що таке можливо відновити зобов'язавши ОСОБА_3 державний університет внутрішніх справ всебічно, повно та об'єктивно розглянути звернення ОСОБА_1 від 02.12.2014 року за вхідним номером 280-М, від 09.12.2014 року за вхідним номером 384-М та від 15.12.2014 року за вхідним номером 288-М у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Така позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 12.04.2006 р., постанові від 24.09.2014 року №К/800/7179/14, постанові від 29.01.2015 р. №К/999/6996/11.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо неналежної реєстрації відповіді від 26.01.2015 року на звернення ОСОБА_1 без зазначення вхідної дати та вхідного реєстраційного номеру поданих скарг, такі не підлягають до задоволення.
Згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до п. 3.8 та п. 3.9 Положення №1177 за результатами розгляду звернення громадянина на його адресу надсилається відповідь за підписом посадової особи органу внутрішніх справ, за резолюцією якої розглядалися викладені у зверненні відомості чи факти, а в разі її відсутності - посадової особи відповідно до розподілу функціональних обов'язків. Усе листування щодо звернень громадян ведеться за індексами, присвоєними під час реєстрації. Відповіді на звернення громадян надсилаються на службових бланках органу внутрішніх справ за підписом керівника.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавцем не визначено обов'язку відповідача щодо зазначення у відповіді вхідної дати та вхідного реєстраційного номеру звернення.
В той же час, із долученого до матеріалів листа від 26.01.2015 року №10/158 вбачається, що такий надісланий на адресу ОСОБА_1 на службовому бланку органу внутрішніх справ за підписом проректора, як це визначено ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» та п.п. 3.8, 3.9 Положення №1177.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_3 ДУВС щодо незабезпечення участі ОСОБА_1 у перевірці поданих скарг від 02 грудня 2014 року, від 09 грудня 2014 року та від 15 грудня 2014 року, а також щодо ненадання матеріалів перевірки для ознайомлення в порядку передбаченому ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає.
У відповідності до статті 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
В свою чергу, обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг визначені ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», за змістом якої, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, крім іншого, на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Отже, право заявника бути присутнім при розгляді заяви чи скарги забезпечується обов'язком на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що право заявника бути присутнім при розгляді заяви чи скарги не є абсолютним та залежить від певних умов та обставин, зокрема, може бути реалізовано особою на власний розсуд у відповідності до його волі та бажання, однак лише у разі, якщо розгляд звернення відбувається на засіданні відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу і якщо такий порядок розгляду передбачено законодавством.
Разом з тим, Положенням №1177 не передбачено розгляд звернень на засіданнях, колегіально, або в інший спосіб, який би давав можливість заявникові бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, здійснюючи розгляд звернення позивача без його особистої участі, не позбавив останнього права дати пояснення, а також документи стосовно інформації, яка міститься у його заяві, оскільки ці права не є взаємозалежними, є різними за своїм змістом, а їх реалізація може здійснюватись окремо і незалежно.
Зокрема, права громадянина особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, а також подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу можуть бути реалізовані через норми Закону України «Про звернення громадян» та Положення №1177, наприклад, шляхом викладення таких аргументів у письмовому вигляді на ім'я особи, що перевіряла заяву чи скаргу, під час особистого прийому або проведення перевірки, викладених у заяві чи скарзі обставин.
Також, у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ДУВС із вимогою про надання матеріалів перевірки для ознайомлення та відсутні докази щодо відмови ОСОБА_1 у наданні для ознайомлення матеріалів перевірки.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Вказана правова позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 17.02.2015 року №К/9991/43231/12.
Щодо прийняття окремої ухвали стосовно ОСОБА_3 ДУВС, суд враховує ст. 166 КАС України, якою передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Колегія суддів зазначає, що виходячи з змісту вказаної статті, постановлення окремої ухвали - це є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 державного університету внутрішніх справ залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі №813/491/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
ОСОБА_6