22 вересня 2015 року Справа № 876/4394/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
прокурора Ожог М.М.,
представника позивача ОСОБА_1,,
представників третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство ,,Кутське лісове господарство”, до Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний природний парк ,,Гуцульщина”, про визнання протиправним та скасування розпорядження за №193 від 04.07.2013 року, -
27 листопада 2014 року Пістинська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області (далі - Пістинська сільрада) звернулась до суду з адміністративним позовом до Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - Косівська РДА), в якому просила визнати протиправним та скасування розпорядження Косівської РДА за №193 від 04.07.2013 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Національному природному парку (НПП) ,,Гуцульщина”.
Постановою від 25 лютого 2015 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.
Перший заступник прокурора Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що НПП ,,Гуцульщина” не є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 116 га, яка передається національному парку вперше, оскільки з 2002 по 2010 роки НПП ,,Гуцульщина” здійснював постійне користування земельними ділянками на підставі матеріалів лісовпорядкування отриманих від ДП ,,Кутське лісове господарство” згідно акту прийому- передачі від 23.08.2002 року.
Висновок суду про те, що розпорядження Косівської районної державної адміністрації є незаконним, оскільки в порушення Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1094 від 25.08.2004, проект землеустрою щодо відведення у постійне користування вищевказаної земельної ділянки не погоджений із суміжними землекористувачами, також не відповідає матеріалам справи. Межі земельної ділянки, переданої ДП ,,Кутське лісове господарство” НПП ,,Гуцульщина” згідно акту прийому-передачі від 23.08.2002 року погоджені суміжними землекористувачами - органами місцевого самоврядування, в тому числі і Пістинською сільською радою.
Суд також проігнорував той факт, що ДП ,,Кутське лісове господарство” не надало жодних доказів, що підтверджують його право постійного користування землею. При постановленні рішення суд не врахував, що у даного підприємства відсутній державний акт (чи свідоцтво) на право постійного користування землею та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Суд не звернув уваги на той факт, що межі Пістинської сільської ради в натурі не встановлені, земельна ділянка площею 0,5 га, на якій знаходиться туристично-мистецький комплекс ,,Маєток ОСОБА_4”, власником якого є НПП ,,Гуцульщина” (свідоцтво про право власності на нерухоме майно САВ №328779 від 23.07.2008 року), розташована за межами населеного пункту, що унеможливлює її віднесення до земель комунальної власності згідно положень ст.120 ЗК України та п.4 прикінцевих та перехідних положень Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності”.
Крім того, суд поза межами позовних вимог встановив факт перебування земельної ділянки, кадастровий номер 2612684401:01:002:0127, в межах населеного пункту с. Пістинь. Зазначена земельна ділянка площею 1,39 га згідно розпорядження Косівської районної державної адміністрації від 03.06.2005 року передана ОСОБА_1 (теперішньому Пістинському сільському голові) в оренду терміном на 49 років для обслуговування ставків в с. Пістинь Косівського району, однак у встановлену законодавством порядку договір оренди не укладений по даний час.
Прокуратурою області розпорядження Косівської районної державної адміністрації від 03.06.2005 року оскаржене в судовому порядку з огляду на те, що на момент його прийняття земельна ділянка площею 1,39 га перебувала в постійному користуванні НПП ,,Гуцульщина” (справа №809/1081/15).
Судом не досліджено також тієї обставини, що згідно даних індексно-кадастрової карти Державного земельного кадастру зазначена земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту.
Також прокурор акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України позивачем - Пістинською сільською радою пропущено шестимісячний строк звернення до суду із адміністративним позовом, оскільки всі розпорядження Косівської РДА, починаючи із 2013 року оприлюднені. Оскаржене розпорядження №193 від 04.07.2013 року розміщене на офіційній сторінці Косівської РДА в мережі ,,Інтернет”.
Таким чином, прокурор вважає, що позивач міг дізнатись про оскаржене розпорядження Косівської РДА після його винесення та оприлюднення на офіційній сторінці районної адміністрації та відповідно звернутись із позовом в межах визначеного строку.
З огляду на викладене прокурор просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Прокурор та представник третьої особи - НПП ,,Гуцульщина” в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі.
Представники позивача та третьої особи - ДП ,,Кутське лісове господарство” в судовому засіданні заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що Указом Президента України за №456/2002 від 14.05.2002 року на території Косівського району Івано-Франківської області створено національний природний парк ,,Гуцульщина” і підпорядковано його Міністерству екології та природних ресурсів України. Установлено площу земель національного природного парку ,,Гуцульщина” 32271 гектара, в тому числі 7606 гектарів земель, що мають бути надані йому у постійне користування, та 24665 гектарів земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (т.1 а.с.84).
Згідно з додатком №1 до вищевказаного Указу Президента України Кутський державний лісгосп повинен передати у постійне користування національному природному парку ,,Гуцульщина” з Косівського лісництва 167 гектарів (т.1 а.с.85).
14.08.2002 року наказом Міністерства екології та природних ресурсів за №375 створено комісію з приймання-передачі лісового фонду та матеріальних цінностей, яка 23.08.2002 року здійснила приймання-передачу лісового фонду, в тому числі по Державному підприємству ,,Кутське лісове господарство” (т.1 а.с.87-90).
17.07.2002 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - національного природного парку ,,Гуцульщина”, а Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України за №271 від 17.02.2002 року затверджено положення про національний природний парк ,,Гуцульщина” (т.2 а.с.180-195).
05.10.2010 року наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за №440 затверджено проект організації території національного природного парку ,,Гуцульщина”, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів (т.1 а.с.93).
Розпорядженням за №182-р від 27.03.2013 року Кабінет Міністрів України надав дозвіл національному природному парку ,,Гуцульщина” на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 116 гектарів (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебуває у постійному користуванні державного підприємства ,,Кутське лісове господарство”, розташованої на території Косівського району Івано-Франківської області, з подальшим наданням її зазначеному парку у постійне користування для забезпечення його функціонування (т.1 а.с.99).
13.07.2013 року Державне підприємство ,,Кутське лісове господарство” в особі директора ОСОБА_5 надало згоду на вилучення 116 гектарів земель лісогосподарського призначення національному природному парку ,,Гуцульщина”, як це передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 року №182-р за умови включення в нього розрахунку розміру збитків, що завдані землекористувачу внаслідок вилучення земельних ділянок та компенсації вартості нерухомого майна (контора Косівського лісництва з господарськими будівлями) (т.1. а.с.95).
На виконання звернення НПП ,,Гуцульщина” від 10.06.2013 року Державне підприємство ,,Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру” виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ( т.2 а.с. 20-197).
Оскарженим розпорядженням за №193 від 04.07.2013 року Косівська РДА погодила національному природному парку ,,Гуцульщина” проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 116 гектарів (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебуває у постійному користуванні державного підприємства ,,Кутське лісове господарство”, розташованої на території Косівського району Івано-Франківської області, з подальшим наданням її зазначеному парку у постійне користування для забезпечення його функціонування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене розпорядження відповідач прийняв з порушенням вимог законодавства.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 09.04.1999 року № 586-XIV ,,Про місцеві державні адміністрації” визначено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Відповідно ст. 21 Закону України ,,Про місцеві державні адміністрації” місцева державна адміністрація: 2) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; 5) вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; 11) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що земельна ділянка площею 116 гектарів, яка передається НПП ,,Гуцульщина” в постійне користування, формується вперше, а тому така передача здійснюється у відповідності до приписів ст. 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.
За змістом 1861 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (ч.1).
Органи виконавчої влади, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надати свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні (ч.5).
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.6).
На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі проекту землеустрою зазначеним вимогам орган виконавчої влади зобов'язаний відмовити у погодженні проекту землеустрою.
Відповідно до ч.4 ст. 47 Закону України ,,Про землеустрій” ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1094 від 25.08.2004 року, встановлено, що проект землеустрою погоджується з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок, а також земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення без їх вилучення, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.
Відповідно до підпункту 2 пункту 9 цього Порядку проект землеустрою складається з пояснювальної записки, в якій зазначається: коротка характеристика території; режим використання земель у межах території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в тому числі земельних ділянок, щодо використання яких встановлено обмеження (обтяження); погодження меж із власниками і користувачами суміжних земельних ділянок; короткий опис виконаних робіт; склад земель за угіддями, власниками і користувачами земельних ділянок.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у погоджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 116 гектарів (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебуває у постійному користуванні державного підприємства ,,Кутське лісове господарство”, розташованої на території Косівського району Івано-Франківської області, з подальшим наданням її національному природному парку ,,Гуцульщина” у постійне користування для забезпечення його функціонування, внаслідок невідповідності його положень документації із землеустрою.
Такі висновки суду першої інстанції базуються на відсутності погодження меж із власниками і користувачами суміжних земельних ділянок, зокрема з Пістинською сільською радою, що є порушенням пунктів 8 та 9 Порядку №1094.
Суд першої інстанції також вірно зазначив, що допущення вказаних невідповідностей проекту землеустрою не є підставою для позбавлення національного природного парку ,,Гуцульщина” права на отримання в постійне користування земельної ділянки площею 116 гектарів із земель державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебувають у постійному користуванні Державного підприємства ,,Кутське лісове господарство”, яке може бути реалізованим після усунення зазначених вище невідповідностей проекту землеустрою з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Так, в силу приписів ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, фактичне використання НПП ,,Гуцульщина” переданих від ДП ,,Кутське лісове господарство” згідно акту прийому-передачі від 23.08.2002 року земель державної власності, не свідчить про наявність права постійного користування цими земельними ділянками, оскільки відсутні докази державної реєстрації цих прав.
Відсутність у Державного підприємства ,,Кутське лісове господарство” документів, що підтверджують його право постійного користування землею, не спростовує висновків суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого розпорядження РДА, оскільки є необхідність погодження меж не тільки з цим підприємством, а й з іншими власниками і користувачами суміжних земельних ділянок.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції, встановивши факт перебування земельної ділянки (кадастровий номер 2612684401:01:002:0127) в межах населеного пункту с. Пістинь, вийшов за межі позовних вимог.
Однак, зазначена земельна ділянка площею 1,39 га, яка згідно розпорядження Косівської районної державної адміністрації від 03.06.2005 року передана ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років для обслуговування ставків в с. Пістинь Косівського району, включається до території природно-заповідного фонду без її вилучення, а тому відповідно до п. 8 Порядку №1094 НПП ,,Гуцульщина” також необхідно погодити межі з користувачем цієї ділянки.
Даний факт до даної справи відношення не має, однак, у випадку відсутності такого погодження може біти підставою для звернення до суду користувача цією ділянкою з аналогічним позовом. Право користування ОСОБА_1 вказаною земельною ділянкою підтверджується її державною реєстрацією з присвоєнням кадастрового номеру. Доказів скасування державної реєстрації прокурор не надав. Звернення до суду з позовом не є таким доказом.
Доводи прокурора про погодження меж земельної ділянки, переданої ДП ,,Кутське лісове господарство” НПП ,,Гуцульщина” згідно акту прийому-передачі від 23.08.2002 року, з суміжними землекористувачами - органами місцевого самоврядування, в тому числі і Пістинською сільською радою, колегія суддів визнає голослівними, оскільки цей акт прийому-передачі не є актом погодження меж земельної ділянки.
Крім того, в акті відсутній підпис представника Пістинської сільської ради. Про відсутність такого погодження свідчить лист за № 169 від 30.11.2007 року, яким Пістинська сільська рада повідомила директора НПП ,,Гуцульщина” про неможливість погодження меж національного природного парку у зв'язку з відсутністю меж населеного пункту.
Таким чином, прокурор та третя особа - НПП ,,Гуцульщина” не надали належних та допустимих доказів на підтвердження факту погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, а саме з Пістинською сільською радою.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач довів, що про існування оскарженого розпорядження Косівської РДА він дізнався 24 листопада 2014 року, а 27 листопада 2014 року звернувся до суду з даним позовом. Прокурор не спростував даної обставини.
Таким чином, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що позивач не пропустив строк звернення до суду. Колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що позивач повинен був дізнатись про оскаржене розпорядження РДА на офіційній сторінці Косівської РДА в мережі ,,Інтернет”, оскільки позивач не здійснює нагляд за діяльністю райдержадміністрації, а тому не має обов'язку вивчати усі прийняті відповідачем розпорядження.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 809/3995/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_6
Ухвала в повному обсязі складена 25 вересня 2015 року.