24 вересня 2015 року Справа № 876/7203/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Яворського І.О.,Носа С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії,-
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області) в частині перерахунку її пенсії як державному службовцю, виходячи з розміру 80 відсотків заробітної плати на виконання постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2014 р., скасувати розпорядження відповідача від 13.05.2015 р. про проведення перерахунку її пенсії як державному службовцю, виходячи з розміру 80 відсотків заробітної плати та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату її пенсії на виконання постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2014 р. відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла на момент призначення їй пенсії, виходячи з розміру 90 відсотків заробітної плати, залишивши визначальним базовим місяцем для проведення індексації січень 2011 року.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.06.2015 р., прийнятої в порядку скороченого провадження, позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржило УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області. Апеляційну скаргу мотивує тим, що на виконання постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2014 р., розпорядженням по управлінню № 152650 від 13.05.2015 р. ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії з 03.12.2013 р. згідно Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на дату проведення перерахунку в розмірі 80% від суми їх заробітної плати, з урахуванням фактично отриманих виплат, на які нараховані страхові внески. Тому відсутні підстави для перерахунку пенсії в 90% згідно норм чинного законодавства на день звернення позивача. У зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 11.02.2011 р. ОСОБА_1 була призначена пенсія державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 90 відсотка суми заробітної плати, з якої були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2014 р., яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р., зобов'язано УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця, включивши до складу заробітної плати для призначення пенсії суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 03.12.2013 р.
На виконання вказаних вище рішень, управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з 03.12.2013 р. з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення і на вирішення соціально-побутових питань, виходячи з вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на момент проведення такого перерахунку, тобто в розмірі 80 відсотків від заробітку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент призначення пенсії позивачу діяли норми, які дали підстави відповідачу призначити позивачу пенсію в розмірі 90 відсотків від сум її заробітної плати. Такий відсоток і має залишитись. Зменшення його відповідачем під час виконання постанови суду призвело до чергового порушення права позивача на отримання пенсії у належному розмірі. З тих же підстав слід залишити визначальним базовим місяцем для проведення індексації січень 2011 року.
Так, спір у даній справі зводиться до правомірності визначення відповідачем відсоткового розміру суми заробітної плати при перерахунку пенсії на виконання рішення суду.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Абазом 3 зазначеної статті Закону передбачено, що за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Тобто, відсотковий розмір заробітної плати державного службовця, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням стажу державної служби, при цьому застосуванню підлягає стаття 37 Закону України «Про державну службу» у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії, що відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 08.07.2015 р. по справі № 732/48/15-а.
Виходячи з викладеного, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстнації, що пенсія позивача має бути перерахована в розмірі 90 відсотка від суми її заробітної плати, до якої, враховуються суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати. З тих же підстав слід залишити визначальним базовим місяцем для проведення індексації січень 2011 року.
Згідно ст. 22 та ст. 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача у справі, який своїм розпорядженням від 13.05.2015 р. незаконно обмежив право позивача на отримання пенсії державного службовця в розмірі 90 відсотків заробітної плати.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстнації без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 183-2, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2015 року по справі №159/2731/15-а - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : І.О. Яворський
ОСОБА_2