24 вересня 2015 р. Справа № 876/8868/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року у адміністративній справі №2а/6118/12/1370 за позовом Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» про стягнення заборгованості,-
УПФ України у Франківському районі м. Львова звернулось в суд з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» і якому просить стягнути заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень - червень 2012 року в сумі 253197,39 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на користь Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова 253197,39 грн. заборгованості.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» як страхувальник, відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зобов'язане нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідачу за період з 06.04.2012 по 07.06.2012 належало сплатити єдиний соціальний внесок на суму - 253 197,39 грн., в т.ч. - згідно поданих щомісячних розрахунків сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень, квітень 2012 року - 246 926,49 грн. За несвоєчасну сплату страхових внесків до відповідача застосовано фінансові санкції - 3 778,22 грн. та нараховано пені - 2 492,68 грн.
Станом на 06.04.2012 переплата на рахунку «Утримання з осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності» (2% ) становила 148,02 грн. та платник за період з 06.04.2012 по 07.06.2012 сплатив до Пенсійного фонду України платежів на суму 176 121,22 грн., які згідно календарної черговості, зараховано в рахунок погашення боргу в сумі 413 084,08 грн., який виник за період з 01.01.2012 по 05.04.2012, в т. ч. переплата на рахунку «Утримання з осіб, які виконують роботи за договорами ЦПХ» (2,6%) станом на 07.06.2012 становить 681,00 грн.
Судом встановлено, що станом на 07.06.2012 р. заборгованість відповідача зі сплати єдиного внеску становить 253197,39 грн., в тому числі: недоїмка по внесках - 246926,49 грн., фінансові санкції - 3778,22 грн., пеня - 2492,68 грн. і залишається непогашеною.
04.04.2012 року Управлінням винесено рішення №1015 про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 3778,22 грн. та нарахування пені в сумі 2492,68 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Зазначене рішення направлене боржнику 04.04.2012 року.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що наявність заборгованості підтверджується належними доказами.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків та гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, регулює Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року .
Статтею 1 цього Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 цього ж Закону платниками єдиного податку є застраховані особи та страхувальники.
Статтею 4 названого Закону визначено, що платниками єдиного податку, є, зокрема, роботодавці-підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб; фізичні особи - підприємці; фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють; особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді; військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу; особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності; особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Також ч. 3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платниками єдиного внеску вважаються платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Судом встановлено, що відповідач є платником єдиного внеску.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного податку зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Порядок подачі такої звітності з 01 січня 2011 року встановлений Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309.
Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається отримання (перерахування) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), то одночасно з таким отриманням (перерахуванням); єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року у адміністративній справі №2а/6118/12/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
ОСОБА_1