24 вересня 2015 року Справа № 876/8011/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Західний комерційний регіон ПАТ «Укрсоцбанк» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Західний комерційний регіон ПАТ «Укрсоцбанк» до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_1, публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк», про скасування арешту майна,
У червні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» Західний комерційний регіон ПАТ «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_1, ПАТ «ПроКредитБанк», про скасування арешту майна.
Позивач, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просив:
зняти арешт з транспортного засобу ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, номер державної реєстрації ВС3301ВК, номер кузова НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, накладений постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 31.01.2014 року, виконавче провадження № 41767175;
зняти арешт з транспортного засобу ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, номер державної реєстрації ВС3301ВК, номер кузова НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, накладений постановою Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 28.02.2014 року, виконавче провадження № 42226474;
зняти арешт з транспортного засобу ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, номер державної реєстрації ВС3301ВК, номер кузова НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, накладений постановою Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 28.02.2014 року, виконавче провадження № 42226593;
зняти арешт з транспортного засобу ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, номер державної реєстрації ВС3301ВК, номер кузова НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, накладений 2.11.2010 року Галицьким відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило ПАТ «Укрсоцбанк», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Однак, відповідачами не було повідомлено ПАТ «Укрсоцбанк» про арешт заставного майна. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 54 цього ж Закону, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Оскільки право застави виникло в позивача задовго до накладення арештів та винесення судом рішення, тому такі арешти транспортного засобу ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, є неправомірними та порушують права позивача як заставодержателя.
Особи, які беруть участь у справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули, клопотань про розгляд справи за їх участі на адресу суду не надходило, що дає підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У справі встановлено, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 605/30-016 від 16.05.2008 року на суму 18564 дол. США з цільовим призначенням: на купівлю автомобіля ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску.
Для забезпечення повернення кредиту між тими ж сторонами укладено договір застави № 605/30-016/1 від 16.05.2008 року транспортного засобу ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, номер державної реєстрації ВС3301ВК, номер кузова НОМЕР_1, зареєстрований Львівським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи 16.05.2008 року, про що зроблено запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Оскільки позичальник ОСОБА_1 не змогла погашати кредит, вона звернулася 2.06.2014 року до банку з проханням надати дозвіл в добровільному порядку продати предмет застави з направленням усіх коштів на погашення кредиту .
Разом із заявою позичальницею подано до банку витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 44300174 від 26.05.2014 року з інформацією стосовно обтяжень майна ОСОБА_1 .
Згідно даного Витягу:
2.11.2010 року за № 10437582 накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1; код НОМЕР_3; підстава обтяження: ухвала, 2-2778, 20.10.2010р., Галицький районний суд м. Львова; державний виконавець Галицького ВДВС ЛМУЮ; термін дії: 2.11.2015р.;
3.02.2014 року за № 14158946 накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1; код НОМЕР_3; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 41767175, 31.01.2014р., ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області; термін дії: 3.02.2019р.;
3.03.2014 року за № 14217044 накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1; код НОМЕР_3; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 42226474, 28.02.2014р., Личаківський ВДВС ЛМУЮ; термін дії: 3.03.2019р.;
3.03.2014 року за № 14217112 накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1; код НОМЕР_3; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 42226593, 28.02.2014р., Личаківський ВДВС ЛМУЮ; термін дії: 3.03.2019р.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем як заставодержателем не надано суду доказів реалізації свого права шляхом звернення стягнення за рахунок заставленого майна, тому права позивача, обтяження якого має пріоритет над оспорюваним ним публічним обтяженням, не порушені, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для зняття арешту із заставленого транспортного засобу.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до ч.3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Згідно ч.4 ст.54 Закону № 606-XIV, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідно до п.п. 5.3.1, 5.3.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція № 74/5), стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
Для підтвердження своїх вимог заставодержатель надає державному виконавцю договір застави, кредитний договір або інший договір, який підтверджує основне зобов'язання, документи, які підтверджують виконання боржником зобов'язань перед заставодержателем (платіжне доручення, квитанція тощо про сплату відповідних сум), розрахунки, які підтверджують вимоги заставодержателя, та інші документи на підтвердження таких вимог.
При реалізації вище викладених норм слід мати на увазі, що згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється ст. 20 Закону України «Про заставу».
Аналізуючи вищенаведені норми права, слід прийти до висновку, що застава як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто направлена на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності у боржника заборгованості перед кредитором. Застава має похідний характер від основного зобов'язання та є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору застави.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
Нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Зокрема, ст.ст. 14, 15 вказаного Закону встановлено правила пріоритету обтяження. Пріоритет права заставодержателя на задоволення забезпечених заставою вимог за рахунок предмета застави відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в заставу рухоме майно виникає з моменту державної реєстрації застави. Зареєстровані права та вимоги на рухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Тобто, звернення стягнення на предмет застави у порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених заставою вимог за рахунок предмету застави.
Як зазначено вище, згідно з наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 44300174 від 26.05.2014 року з інформацією стосовно обтяжень майна ОСОБА_1, у вказаному реєстрі містяться, наступні записи:
- запис № 2 - 2.11.2010 року за № 10437582 накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1; код НОМЕР_3; підстава обтяження: ухвала, 2-2778, 20.10.2010р., Галицький районний суд м. Львова; державний виконавець Галицького ВДВС ЛМУЮ; термін дії: 2.11.2015р.;
- запис № 3 - 3.02.2014 року за № 14158946 накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1; код НОМЕР_3; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 41767175, 31.01.2014р., ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області; термін дії: 3.02.2019р.;
- запис № 4 - 3.03.2014 року за № 14217044 накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1; код НОМЕР_3; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 42226474, 28.02.2014р., Личаківський ВДВС ЛМУЮ; термін дії: 3.03.2019р.;
- запис № 5 - 3.03.2014 року за № 14217112 накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1; код НОМЕР_3; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 42226593, 28.02.2014р., Личаківський ВДВС ЛМУЮ; термін дії: 3.03.2019р.
Однак, колегія суддів вважає, що пріоритетне право на заставлене майно (транспортний засіб) є саме в позивача ПАТ «Укрсоцбанк», що вбачається із запису № 1 у вищевказаному витязі, відповідно до якого, 28.05.2008 року зареєстровано обтяження на підставі договору застави № 605/30-016/1 від 16.05.2008 року на транспортний засіб ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, номер державної реєстрації ВС3301ВК, номер кузова НОМЕР_1, та обяжувачем є Львівська обласна філія АКБ «Укрсоцбанк».
Отже, з урахуванням вищенаведених норм та з'ясованих обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зареєстрована у встановленому порядку застава за позивачем надає йому пріоритет на задоволення його вимог перед іншими стягувачами, які не є заставодержателями спірного майна.
Крім того, у справі встановлено, що відповідачами дійсно не було повідомлено про накладення арешту на майно, яке перебуває у заставі ПАТ «Укрсоцбанк» (заставодержатель), не роз'яснено заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Згідно ч.7 ст.54 Закону № 606-XIV, спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Відповідно до ч.2 ст.60 Закону №606-XIV, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Оскільки арешт транспортного засобу ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, номер державної реєстрації ВС3301ВК, номер кузова НОМЕР_1, який накладений відповідачами, порушує права ПАТ «Укрсоцбанк», як заставодержателя, на звернення стягнення на передане в заставу майно, тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідачів зняти арешт з заставленого майна.
Суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з викладених підстав.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Західний комерційний регіон ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року в справі № 813/4205/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області скасувати арешт транспортного засобу ОСОБА_1 ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, номер державної реєстрації ВС3301ВК, номер кузова НОМЕР_1, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 41767175 від 31.01.2014 року.
Зобов'язати Личаківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції скасувати арешт транспортного засобу ОСОБА_1 ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, номер державної реєстрації ВС3301ВК, номер кузова НОМЕР_1, накладений згідно постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 42226474 від 28.02.2014 року та ВП № 42226593 від 28.02.2014 року.
Зобов'язати Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції скасувати арешт транспортного засобу ОСОБА_1 ТОYOTA модель YARIS 2008 року випуску, номер державної реєстрації ВС3301ВК, номер кузова НОМЕР_1, накладений на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 20.10.2010 року, № 2-2778.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
ОСОБА_2