21 вересня 2015 р. Справа № 876/10598/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.
суддів: Обрізка І.М., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Інтерлок» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 р. у справі за позовом приватного підприємства «Фірма «Інтерлок» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Фірма «Інтерлок» звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 року №0003132204.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з порушенням строків сплати грошових зобов'язань на загальну суму 583136,55 грн ДПІ у м. Івано-Франківську 25.07.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0003132204, а саме нарахувано штрафну санкцію в розмірі 20% від вказаної суми, що становить 116627,31 грн. Позивач вважає, що грошові зобов'язання з орендної пати за землю сплачено своєчасно з урахуванням рішень судів про розстрочення податкового боргу.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки суд погодився з наведеними відповідачами доводами.
Зазначену постанову суду оскаржив позивач, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.
При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, аналогічно позовним вимогам, зокрема зазначає, що сплачував податковий борг у відповідності до рішень суду про розстрочення податкового боргу.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.07.2014 року ДПІ у м. Івано-Франківську проведена камеральна перевірка ПП «Фірма «Інтерлок» щодо своєчасної сплати орендної плати за землю з юридичних осіб за період з 30.03.2012 року по 31.03.2014 року. За результатами перевірки складений акт про порушення підприємством строків сплати до бюджету самостійно узгоджених зобов'язань з орендної плати за землю та податків №5070/15-03/31789799.
25.07.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0003132204, за яким підприємству нараховано штраф в розмірі 20%, що становить 116627,31 грн.
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01.01.2011 року Податковий кодекс України, введений в дію Законом від 02.12.2010 року за 2755-VI, із змінами та доповненнями (надалі - Кодекс), регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Земельний податок - це обов'язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (Підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Кодексу ).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до вимог пунктів 36.1 та 36.2 статті 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно пункту 56.11 статті 56 Кодексу не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пункту 126.1 статті 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно абзаців «а», «б» підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нараховується пеня у строк від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з цим Кодексом.
Пунктом 203.1 статті 203 Кодексу встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Кодексу).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і з цим необхідно погодитись, зважаючи на таке.
Так сума нарахованого штрафу, зазначеного в оскаржуваному рішенні податкового органу, відповідає розрахунку розміру штрафної санкції, доданому до податкового повідомлення-рішення №0003132204 та довідці від 15.10.2014 року і цього не спростовано жодними доказами стороною позивача.
Також факт пропуску підприємством граничних строків сплати самостійно узгоджених грошових зобов'язань підтверджується дослідженою судом копією облікової картки платника податків - ПП «Фірма «Інтерлок».
Стороною позивача та апелянтом не спростовано тієї обставини, що стягнення податкового боргу з підприємства проводилось на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року в справі №809/1022/13-а та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року в справі №876/10/13, які набрали законної сили та їх виконання розстрочувались рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року та 21.08.2013 року та встановленого графіку погашення податкового боргу.
Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що надані відповідачем докази в повній мірі підтверджують те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 25.07.2014 року форми «Ш» за №0003132204 винесене правомірно, у відповідності до норм Кодексу та обґрунтовано, з урахуванням усіх фактичних обставин, установлених в ході проведення камеральної перевірки.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого рішення.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Інтерлок» залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 р. у справі №809/2675/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді І.М. Обрізко
ОСОБА_1