23 вересня 2015 року Справа № 876/7450/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
У лютому 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Східницької селищної ради (далі - відповідач) в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язати прийняти рішення по клопотанні про передачу земельної ділянки у власність від 10.06.2014 року.
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 06 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо надання інформації про результати розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та передачу її у власність. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до клопотання про передачу земельної ділянки у власність були додані всі необхідні матеріали, проте рішення по клопотанню відповідачем не було прийнято. Крім того, на сесії ради від 12.03.2015 року розглядалось питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по вул. Гірській в смт. Східниця, а не по вул. Кропивницькій, як зазначалось в клопотанні.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.06.2014 року позивач звертався до відповідача із клопотанням про передачу земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га, що розташована по вул. Кропивницькій в смт. Східниця, м. Борислава, Львівської області у власність та надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (а.с. 4-5). Відповіді на вказане клопотання надано не було.
24.07.2014 року позивач повторно звернувся з заявою і 30.07.2014 року за № 276 відповідач надав відповідь позивачу, що його заява передана на розгляд постійної депутатської комісії охорони навколишнього природного середовища, регулювання земельних відносин, будівництва та архітектури (а.с. 6, 9).
18.08.2014 року позивач направив запит на отримання публічної інформації щодо розгляду його звернення, на який йому надіслали копію засідання комісії охорони навколишнього природного середовища, регулювання земельних відносин, будівництва та архітектури від 06.08.2014 року та повідомили, що розгляд заяви відбудеться на черговій сесії селищної ради (а.с. 7, 10-11).
29.08.2014 року позивач повторно звернувся з заявою до відповідача (а.с. 8), проте відповіді на вказану заяву не отримав.
13.03.2015 року позивач отримав відповідь за № 97, в якій зазначалось, що заява про надання земельної ділянки була розгляну та на засіданні сесії ради, проте рішення не було прийнято (а.с. 35).
10.04.2015 року за № 144 позивачу надана відповідь на запит та надіслано копію витягу з проекту рішення Східницької селищної ради від 12.03.2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Гірській в смт. Східниця, м. Борислава, Львівської області (а.с. 58-60).
Згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 вищезгаданого закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Стаття 7 Закону № 393 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Згідно ст. 14 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Стаття 15 Закону № 393 передбачає, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною сьомою вказаної статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено бездіяльність відповідача щодо розгляду звернень позивача та надання відповідей не у строки, встановлені чинним законодавством.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача розглянути клопотання про передачу земельної ділянки у власність, то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 118 ЗК України передбачено подання громадянами клопотань де зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Позивач зазначає, що додав до клопотання фотографії земельної ділянки, що можуть розцінюватись як графічні матеріали. Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки графічними матеріалами можуть вважатись схеми-розташування, викопіювання, кадастрові плани, зведені плани, карти тощо. Проте, в такому випадку відповідач мав надати відповідь на клопотання із вказанням позивачу додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Підставами відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно статті 118 Земельного кодексу України можуть бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
ЗК України встановлює підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Він передбачає, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.
Абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Хоча бездіяльність відповідача не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення проте розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Крім того, це право а не обов'язок позивача.
Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або надання мотивованої відмови у його наданні повинне бути прийнято сесійно, в розумінні положень ЗК України.
Згідно ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільська, селищна, міська, районна у місті , районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.
Тому колегія суддів не бере до уваги заперечення відповідача про неможливість розглянути клопотання позивача в строки, передбачені ЗК України. Крім того, варто зауважити, що сесія селищної ради скликалась у 2014 році з розгляду земельних питань (а.с. 57).
Апеляційний суд також не бере до уваги протокол засідання XXXXV сесії селищної ради VI демократичного скликання, згідно з яким позивачу надали дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Гірській в смт. Східниця, м. Борислава, Львівської області, оскільки в клопотанні позивач просив надати земельну ділянку за іншою адресою (вул. Кропивницька) (а.с. 61-66).
Таким чином, у відповідача не було підстав не розглядати клопотання позивача від 10.06.2014 року та не прийняти рішення по ньому.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про порушення прав позивача на розгляд клопотання про надання земельної ділянки у власність.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду належить до часткового скасування з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.195,197,196,198,202,205,207,254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанову Бориславського міського суду Львівської області від 06 липня 2015 року у справі № 438/194/15-а в частині відмови у зобов'язанні Східницької селищної ради прийняти рішення по клопотанні про передачу земельної ділянки у власність від 10.06.2014 року скасувати та прийняти щодо цієї частини позовних вимог нову постанову, якою зобов'язати Східницьку селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про передачу земельної ділянки у власність від 10.06.2014 року та за результатами розгляду прийняти мотивоване рішення з врахуванням вимог ст. 118 ЗК України.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
ОСОБА_3