17 вересня 2015 р. Справа № 876/8275/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;
за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української Православної Церкви Свято-Іллінської церкви на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі за позовом релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української Православної Церкви Свято-Іллінської церкви до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області, -
10 липня 2015 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української Православної Церкви Свято-Іллінської церкви до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року № 297 в частині щодо повернення у власність греко-католицькій релігійній громаді с. Ірлява Іллінський храм села та визнання таким, що втратив чинність п. 1 абз. 16 рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ОСОБА_1 народних депутатів № 185 від 04 жовтня 1991 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що православна громада безперешкодно, відкрито і безперервно протягом 23-х років використовує дану культову споруду як власник.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду.
Зазначену ухвалу мотивовано тим, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем - релігійною громадою Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української Православної Церкви Свято-Іллінської церкви, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачу не було відомо про наявність оскаржуваного рішення. Також зазначено, що судом першої інстанції не досліджувалися обставини щодо того, коли позивач дізнався про порушення його прав, а лише зазначено про те, що з часу, коли позивач повинен був дізнатися про наявність оскаржуваного рішення, збіг тривалий час, який обчислюється роками.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи із змісту ст. 99 КАС України строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Висновок суду першої інстанції про недотримання позивачем строку звернення до суду базується на даті прийняття оскаржуваного розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року № 297.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про дату, коли релігійна громада Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української Православної Церкви Свято-Іллінської церкви дізналася або повинна була дізнатися про прийняття оскаржуваного розпорядження.
Внаслідок вищевказаного, висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду є передчасним, оскільки такий зроблено без визначення дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наведене об'єктивно свідчить про відсутність у суду першої інстанції законних підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог ст. 100 КАС України.
Також суд апеляційної інстанції Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених законом (пропуск строку звернення до адміністравтиного суду) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992р.).
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський Суд з прав людини зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
В рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де ОСОБА_1 Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, залишивши без розгляду позовну заяву позивача, позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно нез'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому таку слід скасувати та постановити нову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 202, 205, 206, ч. 2 ст. 211, ст. 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української Православної Церкви Свято-Іллінської церкви задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 807/1358/15-а - скасувати.
Справу № 807/1358/15-а направити для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
ОСОБА_1
Ухвалу складено в повному обсязі 21 вересня 2015 року.