21 вересня 2015 року Справа № 876/10388/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Обрізка І.М., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 29.10.2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,
16.09.2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання до перерахунку та виплати пенсії.
Позивач просила визнати незаконними дії відповідача та зобов'язати останнього здійснити перерахунок та виплату пенсії з дати її призначення з включенням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати до складових заробітної плати, що враховуються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 29.10.2014р. задоволено позов частково.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління, яке, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що виплати, які просить врахувати при обчислення пенсії позивачка, не включаються у структуру заробітної плати, з якої визначається розмір пенсії державного службовця. Тому при визначенні розміру пенсії позивачу обґрунтовано не були враховані ці виплати.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 з 31.08.2011 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Рогатинському районі та отримує пенсію, призначену відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
Згідно довідок управлінні Пенсійного фонду України в Рогатинському районі від 05.09.2014 року (за період з 01.08.2009 року по 31.08.2011 року) ОСОБА_1 отримувала матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, а також її були нараховані суми індексації заробітної плати. На вказані виплати були нараховані та сплачені страхові внески та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
05.09.2014 р. позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі щодо перерахунку пенсії з врахуванням зазначених довідок працедавця про складові заробітної плати державного службовця, що подаються для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням інших виплат (матеріальні допомоги, індексація заробітної плати).
Листом № 178/П-08 від 12 вересня 2014 року УПФ України в Рогатинському районі відмовило позивачці в перерахунку пенсії, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація на думку управління, не належать до інших надбавок, визначених Законом України «Про державну службу».
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті позивачці пенсії є неправомірними, оскільки виплати, які просить врахувати позивачка, є складовими заробітної плати та повинні враховуватися при обчисленні розміру пенсії.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх частково правильними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У ч. 1 ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації заробітної плати входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, ст. 66 Закону України від 5.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зобов'язав відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» із заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань індексації заробітної плати та інших виплат з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як видно з матеріалів справи, позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулася з позовом лише 16.09.2014 року. Клопотань про поновлення строку звернення до суду позивачка не заявляла.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, тобто, починаючи з 16.03.2014 року.
Позовні вимоги за період з 31.08.2011 року по 15.09.2014 року включно слід залишити без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України.
Окрім цього необхідно зазначити, що так як позивачу призначена пенсія 31.08.2011 року, то необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку пенсії за період з 01.08.2009 року по 31.08.2011 року.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права в справах подібної категорії міститься у постановах Верховного Суду України від 3 червня 2014 року (№ 21-134а14), від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13 відповідно).
Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 29.10.2014 р. у справі №349/1393/14а та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківському області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, сум нарахованої індексації .
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до заробітку для обчислення пенсії суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати з 16.03.2014 року з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії та виплати недоотриманих коштів за період з 31.08.2011 року по 15.03.2014 року залишити без розгляду.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя : В.П. Сапіга
Судді: І.О. Яворський
ОСОБА_2