14 вересня 2015 року Справа № 876/12302/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Макарика В.Я., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 3 НОМЕР_1 від 04.02.2013 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби від 04.02.2013 року № НОМЕР_1.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Стрийська об'єднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.11 р. по 31.12.11 р. року встановлено його завищення в сумі 19166,67грн., зокрема по періодах: травень 2011року -19166,67 грн. До складу податкового кредиту згідно поданої декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року включено суму податку на додану вартість, сплачену у зв'язку із придбанням транспортного засобу марки МАЗ 5335 на загальну суму 115000,00 гривень (в тому числі ПДВ - 19166,67 грн.) у ТзОВ «Комунальник».
Придбаний ОСОБА_1 в травні 2011 року транспортний засіб зареєстрований на фізичну особу (громадянина), а не суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1
Враховуючи те, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець не може бути власником нерухомого або рухомого майна, а придбання, спорудження, будівництво такого майна суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою підприємцем, який зареєстрований платником ПДВ, може здійснюватись ним виключно як фізичною особою, то право на податковий кредит за операцією з придбання зазначеного майна не виникає.
На підставі акта перевірки від 16.01.13 №4/17-00/НОМЕР_2 ДПІ у Сколівському районі Львівської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сколівському районі Львівської області ДПС від 04.02.13 №0000741700, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 19167,67 грн. (основний платіж - 19166,67 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.).
В ході розгляду первинних скарг ДПС у Львівській області, керуючись п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, була призначена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 За результатами перевірки управлінням оподаткування фізичних осіб ДПС у Львівській області складено акт від 12.04.13 №77/17- 00/НОМЕР_2, в якому зроблено висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 177.2, 177.4, ст. 177, п.138.1, п.п.138.5.2 п.138.5 ст.138, п.139.1.6 ст.139, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 37658,55 грн.; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 19166,67 грн. за травень 2011 року.
Документальною позаплановою виїзною перевіркою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підтверджено висновки документальної планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.11 року по 31.12.11 року (акт від 16.01.13 №4/17-00/НОМЕР_2).
Відповідно до п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно до п. 177.3 ст.177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.5 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України до складу витрат включається сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року. При цьому, балансова вартість основних засобів обліковується на бухгалтерських рахунках. Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Згідно із ст. 2 Закону дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та що ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Відповідно до 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
На підставі статті 55 КАС України судом першої інстанції здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби на її правонаступника - Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 вересня 2001 року Сколівською районною державною адміністрацією Львівської області ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. З 13 вересня 2001 року позивач перебуває на податковому обліку і є платником податку на додану вартість. ДПІ у Сколівському районі Львівської області ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання приватним підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 16.01.2013 року №4/17-00/НОМЕР_2, яким зафіксовано, зокрема, факт порушення підприємцем пункту 198.3 статті 198 ПК України, що полягає у завищенні суми податкового кредиту за травень 2011 року у сумі 19 166,67 грн. На підставі акта перевірки ДПІ у Сколівському районі Львівської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2013 року №0000741700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за травень 2011 року на 19 166,67 грн.
Податкове повідомлення-рішення №0000741700 від 04.02.2013 року позивачем оскаржувалось в адміністративному порядку, рішенням ДПС у Львівській області № 6811/10/10-2005/469 від 18.04.2013 року про результати розгляду первинних скарг та рішенням Міністерства доходів і зборів України №1303/М/99-99-10-01-03-14 від 20.05.2013 року про результати розгляду повторних скарг залишено без змін спірне податкове повідомлення-рішення, а скарги від 14.02.2013 року і від 24.04.2013 року - без задоволення.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно із п.198.4 цієї статті якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Також суд вірно зазначив, що ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом також встановлено, що видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є: 45.21.1 - будівництво будівель; 50.20.0 - технічне обслуговування та ремонт автомобілів; 50.30.2 - роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; 50.50.0 - роздрібна торгівля пальним; 51.12.0 - посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами; 52.46.0 - роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; 67.13.0 - інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва; 70.11.0 - організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду; 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна; 71.34.0 - оренда інших машин та устаткування. 17 травня 2011 року між ТзОВ «Комунальник 1» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу, відповідно до п. 1 якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві автомашину МАЗ 5335 Сміттєвоз-С за ціною - 115 000,00 грн., а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Так, 17.05.2011 року ТзОВ «Комунальник 1» та позивачем підписано акт прийому-передачі майна, згідно якого ТзОВ «Комунальник 1» здає, а ФОП ОСОБА_1 приймає автомобіль МАЗ 5335 Сміттєвоз-С, шасі № 18019, двигун № НОМЕР_3, державний номер ВС 7246ВХ.
Відповідно до платіжних доручень № 212 від 17.05.2011 року (на суму 30 000,00 грн.) та № 279 від 24.06.2011 року (на суму 15 000,00 грн.), ФОП ОСОБА_1 здійснено часткову оплату за автомобіль.
Також з'ясовано, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і ТзОВ «Комунальник 1», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства.
Суд вірно зазначив, що сума ПДВ сплаченого ФОП ОСОБА_1 в ціні за транспортний засіб, придбаний у контрагента вказаного в акті перевірки, підтверджена податковою накладною, яка включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року та на підставі якої здійснювалося формування податкового кредиту за даний період. Таким чином, підстави для виключення зі складу податкового кредиту позивача витрат, понесених на оплату транспортних засобів, підтверджених належним чином оформленими первинними документами, відсутні, оскільки отримання такого товару за Договором купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, є таким, що спрямоване на отримання доходів, а тому належить до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.
Судом також з'ясовано, що здійснення господарських операцій з оренди транспортного засобу між позивачем та КП «Сколівське ЖКГ» підтверджується належно оформленими бухгалтерськими документами.
Пунктом 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371, встановлено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог, оскільки відсутні порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, а тому суд вірно вважав, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.02.2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуально права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року по справі № 813/4630/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.Я. Макарик
ОСОБА_3
Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2015 року