17 вересня 2015 року Справа № 876/7810/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.
суддів: Каралюса В.М., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області (далі - Позивач, Управління ПФУ, ПФУ відповідно) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Закарпатській області (далі - Відповідач, Відділення Фонду, Фонд відповідно) про зобов'язання вчинити дії та відшкодування витрат на виплату пенсій, -
Управління ПФУ звернулося до суду з позовом до Відділення Фонду про зобов'язання вчинити дії та відшкодування витрат на виплату пенсій.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 02.06.2015 року позов задовольнив частково.
Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і зазначив в апеляційній скарзі, що вимоги про відшкодування витрат на виплату пенсій в сумі 25341,62 грн. є законними. Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позову, безпідставно відмовив в позові щодо вимог за межами шестимісячного строку звернення до суду, не врахувавши положень ч. 15 ст.. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Тому апелянт просить скасувати постанову від 02.06.2015 року та винести нову про задоволення позову в тій частині, в якій суд в його задоволенні відмовив.
Справа розглядалася в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Враховуючи, що сторонами не оспорювалися обставини справи, апеляційним судом вирішувалося виключно питання щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яка виникла за період з 01.01.2013 року по 31.10.2014 року в сумі 25341,62 грн.
Частинами 1, 2 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Відповідно до ст.. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач дізнався про порушення своїх прав ще у жовтні 2013 року, тобто тоді, коли Відділення Фонду не включило і в подальшому не включало до актів звірки кошти на відшкодування пенсій, про що робилися відмітки в таблиці розбіжностей, які щомісячно підписував Позивач, але до суду з адміністративним позовом він звернувся лише 04.12.2014 року, чим щодо вимог за період до червня 2014 року пропустив шестимісячний строк звернення до суду. Питання про поновлення пропущеного строку Позивач перед судом не ставив.
Колегія суддів не вбачає підстав для поновлення вказаного строку звернення до адміністративного суду, а тому вимоги за період до червня 2014 року слід залишити без розгляду.
Суд першої інстанції, дійшовши в мотивувальній частині вірного висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 99 КАС України, в резолютивній частині постанови від 02.06.2015 року зазначив про відмову в задоволенні позову щодо вимог поза межами строку позовної давності.
Тому рішення в цій частині слід скасувати і винести нове про залишення позову в частині вимог до червня 2014 року без розгляду.
Доводи апелянта про те, що положення КАС України щодо строків звернення до суду не підлягають застосуванню до спірних відносин, безпідставні, виходячи з того, що суми, які є предметом даного спору, не відносяться до платежів, на стягнення яких, відповідно до частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не розповсюджуються строки давності.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 п. 1, 202, 205, 207 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року у справі № 807/3721/14 в частині відмови в позові скасувати і винести нове рішення, яким позов в частині вимог про стягнення коштів за період до червня 2014 року залишити без розгляду.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя В.С.Затолочний
Судді В. М. Каралюс
ОСОБА_1