20 листопада 2012 р. Справа № 28367/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Банку України, Управління ОСОБА_2 Банку України у Волинській області, прокурора м. Луцька, Луцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, оперуповноваженого Луцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області ОСОБА_3, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, -
В квітні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до, Управління ОСОБА_2 Банку України у Волинській області, прокурора м. Луцька, Луцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, оперуповноваженого Луцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області ОСОБА_3, Державного казначейства України, в якому просив визнати дії відповідачів незаконними (протиправними), неналежними та неефективними.
В ході судового розгляду позивач змінив позовні вимоги і крім заявленого просив стягнути з відповідачів солідарно 132845,52 грн. моральної шкоди.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції за відповідними колопоатннями до справи в якості відповідачів залучено ОСОБА_2 України та Головне управління Державного казначейства України у Волинській області.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року закрито провадження в адміністративнійц справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до прокурора м. Луцька, Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, оперуповноваженого Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та стягнення з відповідачів моральної шкоди. Роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку кримінально-процесуального судочинства Луцьким міськрайонним судом.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 банку України, Управління ОСОБА_2 банку України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, відмовлено. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Головного управління державного казначейства України у Волинській області, відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, таке оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення і задовольнити позов в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Посилається також на доводи, викладені у позовній заяві.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 04.12.2009 року направлено листа до управління ОСОБА_2 банку України у Волинській області в якому вказувалось про те, що Луцькою філією ВАТ ВТБ банку незаконно списано з його розрахункового рахунку кошти на загальну суму 10 грн. за проведення платіжних доручень на паперових носіях у вересні 2009 року. Зазначив, що такі дії банку є порушенням банківського законодавства України, а в діях посадових осіб Луцької філії ВАТ ВТБ банку містяться ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 186, 356, 364, 365, 367 КК України та просив вжити належних заходів для захисту його прав та законних інтересів.
Управління ОСОБА_2 банку України у Волинській області листом № 02.013.001-27 від 05.01.2010 року повідомило позивача, що з його поточного рахунку було списано кошти за проведення розрахунків по платіжним дорученням на паперових носіях на одержувачів, які обслуговуються в інших банках (по системі ЕП НБУ) 1.10.2009 року 0 грн. 82 коп. та 16.11.2009 року 9 грн. 18 коп. Також у листі було зазначено, що відносини банку з клієнтом згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» регулюються законодавством України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відносини між банком та клієнтом є цивільно-правовими, спори між банком і клієнтом, які не можуть бути врегулювати шляхом переговорів, підлягають розгляду в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про ОСОБА_2 банк України» з наступними змінами та доповненнями ОСОБА_2 банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до Конституції України основною функцією ОСОБА_2 банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
В силу норми ст. 6 Закону України «Про ОСОБА_2 банк України» на виконання своєї основної функції ОСОБА_2 банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 15 Закону України «Про ОСОБА_2 банк України» правління ОСОБА_2 банку приймає рішення про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється ОСОБА_2 банком відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Як вбачається з частин 1 та 2 статті 55 вказаного Закону України головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
ОСОБА_2 банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України.
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ч.1 ст. 66 цього Закону України державне регулювання діяльності банків здійснюється ОСОБА_2 банком України у формах адміністративного та індикативного регулювання. Зокрема, адміністративне регулювання серед іншого включає в себе застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру та нагляд за діяльністю банків.
Згідно ч.1-3 ст.67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність ОСОБА_2 банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.
При здійсненні банківського нагляду ОСОБА_2 банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.
Як вбачається з ч.7 вказаної статті ОСОБА_2 банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.
Статтею 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що кожний банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними ОСОБА_2 банком України.
Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку України.
Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого ОСОБА_2 банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки ОСОБА_2 банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до її початку.
Відповідно до ч.6 ст. 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ОСОБА_2 банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою ОСОБА_2 банку України або уповноваженою ним особою.
Згідно п. 1.4 Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 17 липня 2001 року № 276, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2001 року за № 703/5894 перевірки здійснюються з метою визначення ризиків, притаманних об'єкту перевірки, рівня безпеки і стабільності його операцій, достовірності його звітності і дотримання об'єктом перевірки законодавства України про об'єкти перевірки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку. Обсяги та напрями перевірки визначаються ОСОБА_2 банком.
Пунктом 1.8 вказаного Положення встановлено, що ОСОБА_2 банк може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки за наявності обґрунтованих підстав. Такими підставами є виявлення під час здійснення безвиїзного нагляду (у тому числі за результатами аналізу показників системи раннього реагування) суттєвого погіршення фінансового стану банку/філії іноземного банку або фактів проведення банком (його підрозділами/філіями іноземного банку) ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів банку/філії іноземного банку, чи фактів подання ОСОБА_2 банку недостовірної звітності, а також зміна власника (власників) істотної участі у банку або голови спостережної ради та/або голови правління, набуття банком статусу спеціалізованого, звернення банку щодо відкриття філій або інших власних підрозділів, отримання ліцензій чи дозволів, передбачених законодавством, тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки ОСОБА_2 банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, ОСОБА_2 банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких , зокрема , відносяться накладення штрафів на керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з вищевикладених норм Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що застосувати будь-які заходи впливу до посадових осіб банку ОСОБА_2 банк України може лише на підставі інспекційних перевірок, перелік підстав для проведення яких є вичерпним, а тому звернення субєкта підприємницької діяльності про порушення банківського законодавства у звязку з зняттям з його розрахункового рахунку 10 грн. не може бути підставою для проведення вищезазначених перевірок та застосування будь-яких заходів впливу до банку.
Згідно матеріалів справи, спір між позивачем та Луцькою філією ВАТ ВТБ банку виник на підставі договору № 487 на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній/іноземній валюті від 05 липня 2004 року, а відповідно до п.8.1 вказаного договору спори між сторонами, що виникають протягом дії договору, вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди в судовому порядку.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про ОСОБА_2 банк України» ОСОБА_2 банк не відповідає за зобовязаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобовязаннями ОСОБА_2 банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобовязання.
Безпідставним є посилання апелянта на протиправність бездіяльності управління ОСОБА_2 банку України у Волинській області, так як ним не вчинено дій, передбачених ст.ст. 166-5, 243-3 КУпАП щодо притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб Луцької філії ВАТ ВТБ Банку, винних у порушенні банківського законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 166-5 КУпАП порушення керівниками банків або іншими особами, які відповідно до закону можуть бути об'єктом перевірки ОСОБА_2 банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підстави і порядок застосування ОСОБА_2 банком до банків, філій іноземних банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки ОСОБА_2 банку, заходів впливу за порушення банківського законодавства визначені у Положенні про застосування ОСОБА_2 банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 28 серпня 2001 року № 369, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2001 року за № 845/6036.
Відповідно до п.1.3 вказаного Положення заходи впливу застосовуються ОСОБА_2 банком на підставі: результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій; результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення; пропозицій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі порушення банком норм Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"; результатів перевірок дотримання банками валютного законодавства, здійснених уповноваженими працівниками ОСОБА_2 банку, що містять виявлені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Таким чином, в ОСОБА_2 банку України та управління ОСОБА_2 банку України у Волинській області не було передбачених законом підстав для притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб Луцької філії ВАТ ВТБ банку, а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідачів протиправною та стягнення моральної шкоди є необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі № 2а-1224/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя Р.М. Гулид
суддя В.З. Улицький
Повний текст ухвали виготовлений 23.11.2012 року