04 грудня 2012 р. Справа № 32492/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Рівнетрансекспедиція» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ««ДП Рівнетрансекспедиція» (далі ТзОВ ««ДП Рівнетрансекспедиція» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000402344/0/23-318 від 04.06.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем у відповідності до пп.7.4.5, п.7.4, ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 03.04.1997 року у зв'язку з придбанням товарів, робіт та послуг, що використовувались в господарській діяльності позивача було сформовано податковий кредит на підставі якого виникло право на бюджетне відшкодування, що заперечується відповідачем, оскільки останній заперечує поступлення коштів до Держбюджету від контрагентів позивача по ланцюгу постачальників внаслідок вчинення господарських операцій.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000402344/0/23-318 від 04.06.2010 року.
Постанова суду мотивована тим, що судом встановлено достовірність здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, та правомірності формування податкового кредиту а в подальшому і декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ, а відтак визнано необґрунтованим твердження відповідача про неможливість підтвердження фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників.
З цією постановою не погодився апелянт ДПІ у м.Рівне, яка звернулась до суду з апеляційною скаргою та просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2010 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при винесенні оскаржуваної постанови неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Суд не надав належної оцінки тим порушенням чинного законодавства, які були допущені позивачем та не врахував відсутність належним чином посвідченого підтвердження по наданих запитах ДПІ по основних постачальниках по підтвердженню господарської операції та сплаті сум бюджетного відшкодування контрагентами позивача.
В судовому засіданні представник позивача заперечила проти апеляційної скарги та просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2010 року.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з слідуючих міркувань.
Згідно ч.1.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.05.2010 року працівниками ДПІ у м.Рівне складено Акт № 719/576/23-300/30712154 по наслідках документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ ««ДП Рівнетрансекспедиція» за листопад, грудень 2009 року та січень,лютий 2010 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматичного співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та вказано про допущені порушення та завищення суми бюджетного відшкодування.
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м.Рівне було прийнято податкове повідомлення рішення № 000402344/0/23-318 від 04.06.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування на суму 188410 грн..
На думку колегії суддів судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови підставно враховано, що наданими до матеріалів справи документами підтверджено, що постачальники позивача є юридичні особи, які належним чином зареєстровані як платники ПДВ, виписані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, реальність господарських операцій податковим органом під сумнів не ставиться.
Порушень з боку позивача не виявлено, позивач сплатив суму податку на додану вартість в ціні товару.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно відхилив доводи податкового органу про неможливість підтвердження певних сум бюджетного відшкодування через відсутність належної інформації про сплату податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача, по ланцюгу постачання та прийшов до вірного висновку, що відсутність інформації щодо звітності усіх попередніх контрагентів в ланцюгу постачання не впливає на право позивача щодо віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів, робіт, послуг.
Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції встановлено достовірність здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, правомірності формування податкового кредиту а в подальшому і декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ.
У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2010 року прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права при правильно встановлених обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст.212, ст. 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2010 року у справі № 2а-2865/10 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді : Р.М.Гулид
ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлено 05.12.2012 року.