04 грудня 2012 р. Справа № 28518/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
В квітні 2010 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина» звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просив скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.10.2009 року № НОМЕР_1 в частині накладення штрафних санкцій в сумі 2100 грн. за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 22 жовтня 2009 року № НОМЕР_1 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у сумі 2100 грн.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить таку скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час перевірки встановлено, що в маназині реєструється товар, на який не пред'явлено документи, на суму 1050 грн., що є порушенням п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вказана норма Закону вимагає від суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, вести у порядку, встановленому законом, облік товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, а також здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку. У звязку із недотриманням цієї вимоги до позивача згідно зі ст.21 вказаного Закону застосовано штрафну санкцію у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації (всього 2100 грн.).
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2009 року працівниками Державної податкової адміністрації у Волинській області проведно планову перевірки бару, що належить суб'єкту підприємницької діяльності товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина» за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Липини, проспект Відродження, 40.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 06.10.2009 року, яким встановлено порушення позивачем п.9, 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі зазначеного акту Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято рішення від 22 жовтня 2009 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина» за порушення п.9, 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Колегія суддів не погоджується з таким рішенням податкового органу в оскаржуваній позивачем частині штрафної санкції в сумі 2100 грн., застосованої за порушення п.12 ст.3 Закону, виходячи з наступного.
Штрафна санкція визначена відповідачем згідно із ст.21 цього Закону: до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно розрахунку до акта перевірки сума штрафної санкції розрахована із вартості товарів, що становить 1050 грн.
Пунктом 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Законом передбачено ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, тобто ця норма не зазначає, що цей облік повинен вестися тільки за місцем реалізації товарів.
В силу ст. 6 цього Закону облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з п.п. 1, 3 і 5 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Статтею 2 цього Закону визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Як встановлено судом першої інстанції по Волинській філії товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина» з метою недопущення порушень обліку товарно-матеріальних цінностей на АЗС філії відповідно до наказу від 29.05.2009 № 124/2 ОД зобовязано начальників АЗС забезпечити наявність копій прихідних товарно-транспортних накладних та накладних після здачі звіту в бухгалтерію підприємства (по супутніх товарах подекадно) та їх зберігання до повного продажу останньої партії товарів (а.с. 23).
Як вбачається із службових записок працівників АЗС (бармена та начальника АЗС № 18), присутніх під час перевірки, письмовим поясненням ОСОБА_1, наданим ревізорам-інспекторам, на час перевірки оригінали первинних документів (накладних) на товар, що вказаний у відомості до акта перевірки, знаходилися в бухгалтерії філії підприємства, яка здійснює бухгалтерський облік товарних запасів, а їх копії за місцем проведення перевірки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно погодився з доводами позивача, що ведення обліку у такий спосіб не можна розцінювати як відсутність обліку або порушення обліку товарів за місцем їх реалізації. Із пояснень представника позивача відомо, що по торгових точках підприємства, в тому числі і в одиниці, де проходила перевірка, ведеться автоматизований бухгалтерський облік за допомогою системи 1С-Бухгалтерія, що дозволяє відслідкувати рух товару від надходження до реалізації. Дана обставина не заперечується апелянтом.
Зазначені обставини ним не спростовані, відтак колегія суддів вважає. Що суд першої інстанції дійшов вірного переконання щодо необґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки про порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки встановлений порядок на підприємстві не суперечить спеціальному законодавству, яким регламентовано ведення бухгалтерського обліку юридичними особами та їх філіями.
Відтак, позивачем не порушено порядку ведення обліку товарних запасів, а про наявність первинних документів було повідомлено податкових інспекторів, які проводили перевірку. Таким чином, відповідач, маючи надані законом повноваження, не вжив заходів щодо повної та об'єктивної перевірки обставин, що мають значення для прийняття ним рішення.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а рішення Луцької ОДПІ від 22 жовтня 2009 року №0005352303 в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у сумі 2100 грн. - скасуванню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року у справі № 2а-1204/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя Р.М. Гулид
суддя В.З. Улицький