24 січня 2012 р. Справа № 83684/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Янош М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в місті Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року у справі за позовом державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення до державної податкової інспекції в місті Рівне про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
У червні 2009 року державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до суду в особі Рівненського регіонального відділення з позовом до державної податкової інспекції в місті Рівне про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001301 742/0/17-123 від 03.06.2009 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та прийнято податковим органом всупереч вимог чинного законодавства.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне № 0001301742/0/17-123 від 03.06.2009 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що факт порушення позивачем вимог чинного законодавства України, який зафіксований в Акті перевірки не знайшов свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення від 03.06.2009 року № 0001301742/0/17-123 слід визнати недійсним.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ в місті Рівне подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в яких просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у місті Рівне в період з 27.04.2009 року по 20.05.2009 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Рівненським регіональним відділенням Державної інноваційної фінансово-кредитної установи вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2008 року.
За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 66/653/22-513/13995125 від 25.05.2009 року, в якому зафіксовано порушення пп. 3.1.3 п.3.1, пп. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19, пп. «а» пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 104,85 грн. у 2006 році.
Не погоджуючись з порушенням, зафіксованим в Акті, позивач 27.05.2009 року подав заперечення до зазначеного Акту. ДПІ у м. Рівне надало позивачу відповідь від 29.05.2009 року № 23709/22-5 13, у якій відмовила в задоволенні заперечень.
На підставі Акту ДПІ у місті Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001301742/0/17-123 від 03.06.2009 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 314,55 грн., в тому числі за основним платежем - 104,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 209,70 грн.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.
Податковим органом зафіксовано, що згідно документів, представлених до авансового звіту працівника позивача ОСОБА_1 № 83 від 11.04.2006 року, долучено рахунок на проживання в готелі «ЕТАР HOTEL Citi-Ost» (м. Берлін, Німеччина), в якому зазначено платником ОСОБА_2М, тобто він згідно наданого до перевірки рахунку про оплату є фактичним платником.
Податковим органом при проведенні перевірки зроблено висновок, що ОСОБА_1 не здійснював розрахунки з вищезазначеним готелем та безпідставно відзвітувався на загальну суму 806,52 грн., в результаті чого позивач неправомірно відшкодував ОСОБА_1 вартість проживання в готелі на зазначену суму.
Податковий орган у Акті класифікував дану суму як додаткове благо для працівника, яке підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Вважає, що позивачем на момент перевірки неправомірно відшкодовані кошти із заробітної плати ОСОБА_1 не утримувалися та в касу підприємства не вносилися, що є порушенням пп. 3.1.3 п.3.1. пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст.8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19, пп. «а» пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків відповідача, оскільки як вбачається з матеріалів справи та підтверджено довідкою готелю «ЕТАР HOTEL Citi-Ost», копією закордонного паспорта ОСОБА_1, він перебував в Німеччині в складі делегації Української державної інноваційної компанії в період 02.04.2006 року по 05.04.2006 року та у даний період проживав у готелі «ЕТАР HOTEL Citi-Ost» у зв'язку з чим поніс витрати, пов'язані з проживанням в готелі.
Крім цього, як вбачається з постанов Рівненського міського суду від 17.07.2009 р. у справах про адміністративні правопорушення № 3-5009/09 року та № 3-5007/09 року про вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, цими особами не було порушено вимог Закону України «Про податок доходів з фізичних осіб», а тому провадження відносно ОСОБА_3 - головного бухгалтера Рівненського регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та ОСОБА_1 було закрито у зв'язку з відсутністю в їхніх діях складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи те, що факт вчинення позивачем зазначених в акті порушень вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не знайшов свого підтвердження, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в місті Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року у справі № 2-а-4800/09 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий :О.Б. Заверуха
Судді : О.М. Гінда
ОСОБА_4
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25.01.2012 року