26 січня 2012 р. Справа № 84753/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника управління Пенсійного фонду України у м. Ужгород про неправомірність відмови у задоволенні звернення, повернення 60% пенсії (місячної), стягнення 5000 грн. моральної шкоди та надання підтверджень про розмір утриманої пенсії, -
В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника управління Пенсійного фонду України у м. Ужгород ОСОБА_2 про неправомірність відмови у задоволенні звернення, повернення 60% пенсії (місячної), стягнення 5000 грн. моральної шкоди та надання підтверджень про розмір утриманої пенсії.
В позові ОСОБА_1 покликається на те, що із нього незаконно було утримано пенсію у сумі, що становила по 20% за період з серпня по жовтень включно 2008 року.
Через це просив суд звільнити його від сплати державного мита, повернути йому 60 % пенсії (місячної), як утриманої незаконно, зобов'язати відповідача щомісяця надавати розрахунки про нарахування пенсії, стягнути 5000 гривень моральної шкоди, скасувати відмову у задоволенні звернення № 08/п-92 від 03.11.2008 року.
Оскаржуваною постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2009 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до начальника управління Пенсійного фонду України у м. Ужгород ОСОБА_2 про неправомірність відмови у задоволенні звернення, повернення 60% пенсії (місячної), стягнення 5000 грн. моральної шкоди та надання підтверджень про розмір утриманої пенсії відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2009 року. Крім того, позивач вважає, що справа розглядалась без його участі, оскільки останній проходив курс лікування в м. Одеса. Вважає не доведеним судом повернення суми в розмірі 219,25 грн.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що Розпорядженням МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції за № 9-355/08 вказано необхідність проведення утримання із пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20%. Лише у вересні 2008 року із пенсії ОСОБА_1 було відраховано 40 %. Однак ця сума у квітні 2009 року - 219 грн. 25 коп. (20% місячної пенсії ОСОБА_1І.) - повернута ОСОБА_1
Щодо підтверджень нарахувань пенсії - такого на майбутній час законодавством не передбачено, а діє лише на теперішній час, тому у цій вимозі слід відмовити.
Суд не знаходить також підтверджень щодо спричинення душевних страждань ОСОБА_1, тому, у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Відсутні також підстави для скасування листа - відповіді № 08/п-92 від 06.11.2008 року, оскільки такий не є нормативно-правовим актом та не тягне юридичного наслідку, а є суто інформаційним.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень та інших документів, визначених законодавством. За загальним правилом з пенсії може бути відраховано не більш як 20 відсотків її розміру. Однак, законом допускається проведення відрахування по деяким видам стягнення у розмірі більшому, а саме - не більш як 50 відсотків від пенсії.
У серпні місяці 2008 року до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді надійшло Розпорядження за № 9-355/08, видане міським відділом ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про необхідність проведення утримання з пенсійних виплат боржника ОСОБА_1 в розмірі 20 %, та перерахування утриманих сум в рахунок погашення боргів пенсіонера на депозитний рахунок відділу ДВС згідно виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонним судом по справі про стягнення грошових сум.
На підставі наведеного розпорядження, а також постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, управлінням ПФУ в м. Ужгороді, починаючи з вересня місяця проводилось відрахування з пенсії гр. ОСОБА_1 Розмір цих відрахувань щомісяця становить 20 % від основного розміру пенсії.
Під час здійснення утримання з пенсії позивача було відраховано по обом видам стягнення окремо по 20 відсотків (разом - 40%). Колегія суддів зазначає про те, що надлишкова стягнута сума у розмірі 20 % (219,25 грн.) після вияснення (у квітні 09 р.) повернута позивачу у вигляді доплати до його пенсії.
В частині заявлених позовних вимог про надання щомісячно пенсіонеру окремого підтвердження про розмір утриманих сум і т.д., чинне законодавство України, в тому числі Закони "Про звернення громадян", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про виконавче провадження" встановлюють порядок, відповідно до якого органи влади чи місцевого самоврядування реагують (зобов'язані реагувати) після відповідних звернень громадян з того чи іншого питання. Законодавство України не містить норми, яка б передбачала право особи ставити вимоги перед суб'єктом владних повноважень, що по суті та формі направлені в майбутнє, по скільки можна допустити, що в будь-який час протягом цього невизначеного певними рамками майбутнього, в правовому полі держави з'явиться нормативно-правовий акт (закон чи підзаконний акт), який по іншому регламентуватиме певні види правовідносин, ніж вирішено судовим рішенням раніше.
Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 5000 грн., позивачем не наведено жодної підстави для за явлення такої вимоги та не вказано в чому така шкода проявилась (втрати майнового характеру, душевні страждання чи ін.). Не доведено також причинний зв'язок між діями відповідача та наслідками у виді моральної шкоди позивача.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2009 року у справі № 2а-559/09 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.Б. Заверуха
ОСОБА_3