17 жовтня 2011 р. Справа № 16114/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 25.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області про нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
Позивач в липні 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2008-2009 років та нараховувати та виплачувати спірну допомогу вподальшому.
Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 25.11.2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.
Що стосується невиплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» за 2008 рік та вимоги про зобов»язання відповідача призначити та виплатити на користь позивача таку допомогу, то колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач протягом грудня 2008 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік».
Відповідно до п.23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та викладено у такій редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.».
При цьому п.3 розділу VIII Закону «Прикінцеві та перехідні положення» викладено в такій редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсоткам, з 1 січня 2009 року - 75 відсоткам, з 1 січня 2010 року - 100 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців».
Оскільки правова норма, передбачена ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» не скасована, не була визнана неконституційною, то обсяг існуючих прав і свобод громадян, які передбачені цією нормою залишається незмінним, а тому виплати, які проводив відповідач у 2008 році відповідають чинному законодавству.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку проводив відповідач у 2008 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» є правомірною, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У 2009 році дія ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» із внесеними змінами зупинена не була, а тому в задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009 рік слід відмовити.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст.160, ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 25.11.2009 року у справі №2а-236/09 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді С.П. Нос
ОСОБА_3