17 жовтня 2011 р. Справа № 7504/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Носа С.П., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області, управління Пенсійного фонду України у м. Ковелі Волинської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
28.10.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Ковелі Волинської області в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; зобов'язати відповідача нарахувати на її користь надбавку до пенсії, як дитині війни; зобов'язати відповідача виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни за період з 2009 та І, ІІ, ІІІ кв. 2010 року включно.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2010 року залучено як другого відповідача до участі у розгляді справи управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області (далі - УПФУ).
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2010 року позов до управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області задоволено частково, а саме: в частині вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі за період з 28.04.2010 р. по 30.09.2010 р. включно задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 як дитині війни за період з 28.04.2010 року по 30.09.2010 року включно підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та його виплату за вирахуванням фактично виплаченої суми такого підвищення до пенсії, виходячи з розрахунку, що розмір мінімальної пенсії обчислювати в залежності від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 2010 рік. В решті позову відмовлено. В позові до управління Пенсійного фонду України у м. Ковелі Волинської області відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин мав право на підвищення виплачуваної йому УПФУ пенсії за віком.
Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 23.05.2010 року по 23.11.2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2010 року у справі № 2а-990/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя С.П. Нос
суддя Р.М. Шавель