29 вересня 2011 р. Справа № 33993/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Старунського Д.М., Заверухи О.Б.,
при секретарі судового засідання Маципури Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 10.03.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
24 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної їй пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.06.2010 року.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 10.03.2011 року вказаний позов задоволено, визнано дії ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії протиправними та зобов'язано ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24 червня 2010 року по 10 березня 2011 року, з врахуванням виплачених сум.
Вказане судове рішення в апеляційному порядку оскаржено відповідачем ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова.
Відповідач ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова у поданій апеляційній скарзі просить судове рішення у даній справі скасувати і прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що пенсію позивачу правомірно було обчислено відповідно до положень ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Незважаючи на те, що ці зміни Конституційним Судом України 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), Верховною Радою України не було прийнято рішення про відновлення дії вищевказаного Закону у редакції, чинній до внесення таких змін. Вважає, що при розрахунку розміру пенсії позивачу необхідно керуватися постановами КМ України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що позивач є постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, визнана інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, та відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на пенсію, не нижчу шести мінімальних пенсій за віком.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Безспірно встановлено, що позивачка є постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та визнана інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, а тому відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2010 році, має право на одержання пенсії, не нижчої шести мінімальних пенсій за віком, і додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 3-ї групи в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р. по З групі інвалідності 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення даного рішення. Крім того, дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції цього Закону від 06.06.1996р. №230/96-ВР, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Отже, з 22.05.2008р. відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 3-ї групи в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком; в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань передбачених за відповідними бюджетними програмами, однак, це стосується виплат вихідним критерієм розрахунку яких є мінімальний розмір заробітної плати, а не мінімальний розмір пенсії, відтак вказані положення Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, жодних змін вказаним законом у ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розрахунку пенсії, внесено не було, а відтак, нарахування та виплата позивачу пенсії повинно здійснюватись відповідно до вказаних норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом із тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про необхідність обмеження часу проведення перерахунку розміру пенсії позивачки датою ухвалення судового рішення з огляду на те, що положення ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно із якими слід провести такий перерахунок, своєї чинності після цієї дати не втратили та продовжують діяти, а тому обмеження заявлених позивачем вимог певними строками, на думку колегії суддів, істотно порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме конституційному принципу верховенства права, відповідно до якого людина, його права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції відмовив в позовних вимогах щодо подальшої виплати основної та додаткової пенсії і зобов'язав нарахувати позивачці спірну пенсію за період з 24 червня 2010 року по 10 березня 2011 року, тоді як позивачка згідно із заявленими нею у позовній заяві вимогами просила здійснити таку виплату з 01 червня 2010 року, а зміна позовних вимог згідно із ч.1 ст. 137 КАС України можлива протягом усього часу судового розгляду шляхом подання письмової заяви, яка матеріалах у матеріалах справи відсутня.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань .
Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» звернув увагу на те, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
З урахуванням наведених норм, колегія суддів приходить до переконання, що законодавством України Кабінету Міністрів України не надано повноважень щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або по встановленню в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати. Встановлюючи у постановах № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року вказаний суб'єкт владних повноважень вийшов за межі своїх повноважень, оскільки не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій.
У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірним і безпідставним.
Однак, в судовому засіданні представником відповідача представлено колегії суддів постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2008 року якою зобовязано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова зробити перерахунок ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоровю відповідно до ст. 50, 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з квітня 2007 року.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Враховуючи вище наведене, колегія сіддів приходить до висовку, що в цій частині позовних вимог слід провадження у справі закрити, оскільки данний спір вирішений між тими сторонами і з тогож предмету.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 у частині зобов'язання УПФ України в Галицькому районі м. Львова провести перерахунок належної йому пенсії виходячи з вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 24 червня 2010 року.
На підставі викладеного і статті 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а тому колегія суддів в частині задоволення позову вважає вірним рішення суду першої інстанції - скасувати і прийняти нове рішення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова задоволити частково.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 10.03.2011 року у справі № 2-а-44/11 - скасувати, та прийняти нову, якою позов ОСОБА_2 задоволити.
В частині позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок пенсії позивача ОСОБА_2 відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячної додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом - закрити провадження.
Зобов'язати ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести перерахунок пенсії позивача ОСОБА_2 за період починаючи з 24 червня 2010 року відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В.Ніколін
Судді Д.М. Старунський
ОСОБА_3