11 жовтня 2011 р. Справа № 82726/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Янош М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2009 року Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості у розмірі 2437,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач з 24.07.2008 року перебувала на обліку в Львівському міському центрі зайнятості як безробітна. За час перебування на обліку відповідач отримала матеріальне забезпечення, а саме допомогу по безробіттю за період з 18.08.2008 року по 20.01.2009 року в сумі 1747, 10 грн. Окрім цього, відповідач з 19.09.2008 року по 02.01.2009 року навчалася за професією «Секретар керівника» у ВПУ № 20, на що були витрачені кошти в сумі 690 грн. 60 грн. Проте, як було в подальшому встановлено, під час перебування на обліку у Львівському міському центрі зайнятості, як безробітна, відповідач перебувала у трудових відносинах з ТзОВ «Сільпо -55». Оскільки про даний факт відповідач не повідомила, вона незаконно отримувала виплати із коштів фонду допомоги з безробіття, а тому суми, які їй були виплачені як безробітній підлягають поверненню.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості суму виплаченого забезпечення застрахованій особі в розмірі 2437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) гривень 70 копійок, в тому числі: 1747 (одна тисяча сімсот сорок сім) гривень 10 копійок - кошти, виплачені як допомога по
безробіттю; 690 (шістсот дев'яносто) гривень 60 копійок - кошти затрачені на навчання.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки відповідач перебувала на обліку у позивача, отримувала матеріальну допомогу, однак, всупереч вимог чинного законодавства України, перебувала у трудових відносинах з ТзОВ «Сільпо - 55», за що отримала заробітну плату, а відтак, з відповідача слід стягнути надану їй матеріальну допомогу по безробіттю та витрати на навчання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права внаслідок неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника Львівського міського центру зайнятості, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно заяви відповідача від 24.07.2008 року вона просить надати статус безробітної, при цьому зазначивши, що на час подання вказаної заяви не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльності не займається, пенсію не отримує, права на пенсію за віком не має, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.
За час перебування на обліку у Львівському міському центрі зайнятості відповідач отримала матеріальне забезпечення, а саме допомогу по безробіттю за період з 18.08.2008 року по 20.01.2009 року в сумі 1747, 10 грн.
Крім того, відповідач з 19.09.2008 року по 02.01.2009 року навчалася за професією «Секретар керівника» у ВПУ № 20 на що були затрачені кошти в сумі 690 грн. 60 грн.
З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Пунктом 5 ч.2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом за погодженням з правлінням фонду.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо - 55» № 947 к від 18.08.2008 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду касира торговельного залу зі строком випробування 1 місяць.
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо - 55» № 958 К від 20.08.2008 року ОСОБА_1 було звільнено, а за час протягом якого вона працювала на вказаному підприємстві, відповідач отримала заробітну плату в розмірі 143,83 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов»язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 36 цього Закону також встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.
З матеріалів справи слідує, що 07.08.2009 року відповідачу направлено претензію № 6829/14 про відшкодування коштів у розмірі 1747, 10 грн. 18.08.2009 року відповідачу повторно направлено претензію № 7013/14 про відшкодування коштів у розмірі 690, 60 грн.
У відповідності до вимог чинного законодавства України, яке регулює дані відносини, якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Львівського міського центру зайнятості про стягнення з відповідача виплачених коштів в сумі 2437,70 грн.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року по справі № 2а-5808/09 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий :О.Б. Заверуха
Судді : В.М. Багрій
ОСОБА_2
Повний текст ухвали
виготовлений та підписаний
12.10.2011 року